Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з урахуванням особливостей провадження відповідно до статей 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 (суддя Шевченко Т.М.) провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М. –головуючий, Манжур В.В., Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 та передати справу на розгляд до господарського суду Запорізької області. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, а саме ст. 1, ч.5 ст. 7, ч. 3 ст. 6, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Розділом VІ Закону та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом (2343-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47, 48, 49 Закону).

Ст. 47 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" (далі Закон) має назву: "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності – громадянина".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Ст. 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 1 Закону банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що звернувшись із заявою про визнання його банкрутом ФОП ОСОБА_4 посилається на значну безспірну заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк" в загальному розмірі 1 880 925,66 грн., яка виникла на підставі кредитного договору № 11397740000 від 25.09.2008, задоволення якої призведе до виконання інших зобов'язань перед ПАТ "УкрСиббанк" та іншими кредиторами, зокрема за договором споживчого кредиту № 11397734000 від 25.09.2008, за яким він має заборгованість в сумі 552 060,54 грн.

Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідили матеріали справи, встановили наступне.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, а також за договорами споживчого кредиту, між громадянином України ОСОБА_4 м.Запоріжжя та ПАТ "УкрСиббанк" укладено іпотечний договір № 11397734000/З від 25.09.2008, за яким банку передано в іпотеку житлову нерухомість - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 1.2 договору вартість предмета іпотеки становить 437 643,00 грн. А також на підставі договору застави транспортного засобу № 1138774000/З від 25.09.2008 ФОП ОСОБА_4 передано у заставу банку рухоме майно – транспортний засіб марки КС 55727-1, модель –на шасі НОМЕР_2, рік випуску 2008, колір білий, тип ТЗ вантажний автокран 20 т, номери агрегатів: номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4 державний номер НОМЕР_1. Відповідно до п. 1.1 договору застави вартість предмету застави становить 1 005 050,00 грн.

Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 05.10.2009 вчинено виконавчий напис № 2043 щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4, а за рахунок отриманих коштів задовольнити вимоги банку (ПАТ "УкрСиббанк") за період з 28.10.2008 по 16.09.2009 у розмірі 1 299 927,69 грн., з яких: заборгованість за кредитом –1 109 178,89 грн.; заборгованість за процентами –156 991,90 грн., пеня –20 456,58 грн., пеня за несвоєчасне погашення за процентами –13 300,32 грн., а також 1 700 грн. за вчинення виконавчого напису, що разом становить –1 301 627,69 грн.

Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ 08.10.2009 відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 2043 від 05.10.2009, яке, згідно електронного реєстру виконавчих проваджень станом на 12.10.201, неодноразово зупинялось та поновлювалось.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області від 08.07.2011 поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2043 від 05.10.2009.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки заборгованість боржника у розмірі 1 266 170, 79 грн. (1 301 627,69 грн. –35456,90 грн. = 1 266 170, 79 грн.) виникла з кредитних договорів, зобов’язання за якими забезпечені заставою майна боржника на загальну суму 1 442 693,00 грн. (згідно з умовами договорів застави та іпотеки), то такі вимоги, відповідно до приписів ч. 2 ст. 8 Закону, не можуть бути покладені в основу заяви про порушення справи про банкрутство та бути підставою для порушення справи про банкрутство.

До того ж, судами встановлено, що на час звернення із заявою про визнання банкрутом виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2043 від 05.10.2009 триває. Доказів закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки не надано, майно не реалізоване, виконавчий документ стягувачу не повертався з зазначених у п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" підстав.

Вимоги у розмірі 35 456,90 грн. (відповідно до складу суми боргу за виконавчим написом) обґрунтовано не включені судами попередніх інстанції до суми вимог, яка має становити 300 мінімальних розмірів заробітної плати, оскільки згідно зі ст. 1 Закону до складу грошового зобов’язання боржника не зараховуються недоїмка (штраф та пеня).

За приписами ст. 53 Цивільного кодексу України справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку), який неспроможний задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Тобто, вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів про те, що вимоги банку у розмірі 1 266 170, 79 грн. (1 301 627,69 грн. –35456,90 грн. = 1 266 170, 79 грн.), які підтверджені виконавчим документом –виконавчим написом нотаріуса № 2043 від 05.10.2011, пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності боржника, оскільки виконавчий напис не містить посилання на конкретний кредитний договір, за яким пропонується стягнути борг, зокрема - кредитний договір № 11397740000 від 25.09.2008, укладений ПАТ "УкрСиббанк" із ОСОБА_4 як підприємцем.

Інші суми боргу, включені до грошового зобов’язання боржника, не підтверджені виконавчими документами, а тому не є безспірними в розумінні вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з відсутністю на момент порушення провадження у справі належних доказів його неплатоспроможності у зв'язку із здійснення підприємницької діяльності, боржник не довів обставин, визначених у ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (загрози неплатоспроможності) та наявність підстав для визнання його банкрутом.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні. Доводи скаржників зводяться до неправильної оцінки фактів та обставин судами попередніх інстанцій та необхідності переоцінки доказів у справі, а тому до уваги не приймаються як такі, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.