Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2010 за заявою Приватного підприємства "Транском" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 10.12.2010 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –Приватне підприємство "Транском".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2010 припинено процедуру ліквідації ТОВ "Торговельний дім "Ласуна", введено процедуру розпорядження майном, постанову господарського суду м. Києва від 10.12.2010 про визнання ТОВ "Торговільний дім "Ласуня" визнано такою, що втратила чинність. Зобов'язано заявника подати до офіційного друкованого органу оголошення про введення процедури розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зайцева Д.С., якого зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2011 (суддя Пасько М.В.) визнати кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Ласуня":

- ТОВ "РЕГІОН ЛОГІСТІК" на суму 39 107, 40 грн.;

- Приватне підприємство "ТРАНСКОМ" на суму 20 288 734, 23 грн.;

- ВАТ "ЗАВОД ІЛЛІЧІВСЬКИЙ" на суму 523 113, 33 грн.;

- ОСОБА_11 на суму 2 500 000, 00 грн.;

- ОСОБА_12 на суму 2 500 000, 00 грн.;

- ТОВ "ПРОДУКТ МЕНЕДЖМЕНТ" на суму 15 161 151, 22 грн.;

- ПП "РІЧМОНД СЕРВІС" на суму 1 800 000, 00 грн.;

- ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"в особі Київської регіональної дирекції АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на суму 50 165 849, 79 грн.;

- ВАТ "ЯНТАР" на суму 106 037, 84 грн.;

- СП "АТТІС-Т" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 47 093 349, 84 грн.;

- ТОВ "ВІННЕР ОДЕСА" на суму 1 000 000, 00 грн.;

- ТОВ "ПРАЙМ ЛОГІСТІК" на суму 227 905, 32 грн.;

- Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" на суму 157 357, 22 грн.;

- ТОВ "АУТСПАН ІНТЕРНЕШНЛ" на суму 1 646 110, 92 грн.;

- ТОВ "ІТ ЛЕНД" на суму 17 601, 59 грн.

Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 143 226 318, 70 грн.

Визнати ПА "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"в особі Київської регіональної дирекції АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" на суму 50 165 849, 79 грн.

Зобов’язано розпорядника майна боржника Зайцева Д. С. включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"в особі Київської регіональної дирекції АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у розмірі 50 165 849, 79 грн., як такі, що забезпечені заставою і підлягають задоволенню у 1-шу чергу.

Зобов’язано розпорядника майна боржника Зайцева Д. С. повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано такими, що не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. –головуючий, Дзюбко П.О., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 28.09.2011 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційним скаргами звернулися:

- ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райфайзен Банк Аваль", яке просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 28.09.2011, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 5, 7, 14, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст.ст. 34, 43 ГПК України, що призвело до безпідставного порушення справи про банкрутство.

Крім того, в поясненні, наданому суду (а.с. 239 т. 3 копій), представник Банку посилається на постанову Вищим господарським судом України від 08.02.2012 у справі № 43/439 про банкрутство ТОВ "Ласуна Трейд", якою провадження у справі було припинено у зв’язку з безпідставністю її порушення на підставі ст. 52 Закону, без належних та допустимих доказів відсутності боржника за місцем його знаходження;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Райсіо Україна", яке просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2001 та ухвалу господарського суду м. Києва від 28.09.2011 в частині відмови в задоволенні ТОВ "Райсіо Україна" про визнання кредитором з грошовими вимогами до ТОВ "Торгівельний Дім "ласуна" у розмірі 619 527,90 грн. Прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ТОВ "Райсіо Україна" у розмірі 619 527,90 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. Вказує, що оскаржувані судові рішення суперечать чинному законодавству України, зокрема ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 53 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райфайзен Банк Аваль" такою, що підлягає задоволенню, а та касаційну скаргу ТОВ "Райсіо Україна" - задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України, а ч. 2 ст. 4-1 ГПК України зазначає, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом (2343-12) .

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за приписами Закону про банкрутство (2343-12) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви ініціюючого кредитора –Приватного підприємства "Транском" в якості доказу відсутності ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" надано акт про встановлення факту відсутності ТОВ за юридичною адресою (місцем реєстрації) від 04.11.2010, складений директором та головним бухгалтером ПП "Транском" (а.с. 18 т. 1), а також акт державного виконавця від 07.12.2010 (а.с. 64 т. 1). Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) (п. 105) роз’яснено, що згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Разом з тим, наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на 08.12.2010 (а.с. 58-60) підтверджено відомості про юридичну особу ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня", в т.ч. й знаходження її за адресою: 01103, м. Київ, вул. М.Драгоманова, буд. 4, офіс 122.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припинити провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону про банкрутство (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору). (п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) ).

Вищевказане свідчить, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, за відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону може бути припинення такого провадження відповідно до частини 1 ст. 80 ГПК України.

Про безпідставність порушення провадження у справі за ст. 52 Закону ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вказувало у зверненні до господарського суду м.Києва 09.12.2010 (а.с. 56-57 т.1), додавши витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, в якому вказано місцезнаходження ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня": м. Київ, вул. М.Драгоманова, буд. 4, офіс 122.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом 10.12.2010 суд вказану заяву не розглянув.

Крім того, 10.03.2011 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райфайзен Банк Аваль" звернувся до суду м. Києва з клопотанням про припинення провадження у справі, посилаючись на безпідставність її порушення за ст. 52 Закону, оскільки належних доказів, які б свідчили про відсутність боржника за місцем його знаходження до заяви ініціюючого кредитора не додано (а.с. 131-134 т. 1). Однак, ухвалою суду м.Києва від 11.03.2011 в задоволенні даного клопотання безпідставно відмовлено.

До того ж, порушуючи провадження у даній справі про банкрутство відсутнього боржника за ст. 52 Закону господарський суд м. Києва не звернув увагу на ту обставину, що місцезнаходження ініціюючого кредитора –ПП "Транском" та боржника –ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" одне й теж: м.Київ, вул. М.Драгоманова, буд. 4, офіс 122, що підтверджується витягами з ЄДРУ (а.с. 11-12 та а.с 58-60 т. 1).

Право Вищого господарського суду України, у разі безпідставного порушення справи про банкрутство, припиняти провадження у справах про банкрутство на любій стадії у справі про банкрутство підтвердив Верховний Суд України у постанові від 26.12.2011 у справі № 16/87/09-21/134/09.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість подальшого провадження у справі про банкрутство з врахуванням загальних положень законодавства про банкрутство, а апеляційний суд зазначеної процесуальної помилки не виправив та не припинив незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з врахуванням положень статті 52 Закону.

За викладених обставин, судова колегія вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 111-9 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції за результатами попереднього засідання та постанова суду апеляційної інстанції, якими дана ухвала залишена без змін, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі –припиненню.