Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2011 за заявою Приватного акціонерного товариства "Красноперекопський склотарний завод" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант", за загальною процедурою, визначеною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 09.11.2011 (суддя Плотніцький Б.Д.) зобов'язано кредитора - Приватне акціонерне товариство "Красноперекопський склотарний завод" подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, затверджено розмір вимог ініціюючого кредитора в сумі основного боргу 298 880,00 грн., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Великодну Аллу Анатоліївну.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.01.2012 (колегія суддів у справі: Геза Т.Д. - головуючий, Азарова З.П., Малашкевич С.А.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.11.2011.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.01.2012, справу передати до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ТОВ. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 4-1, 91 ГПК України, ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом (1798-12) з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Ст. 91 ГПК України визначає коло осіб, що мають право апеляційного оскарження, такими особами є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Частиною 6 ст. 106 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі (1798-12) та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

За приписами ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони (боржник та кредитори), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим законом (2343-12) , інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

У разі, якщо судове рішення, оскаржується не залученою особою, то воно повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Водночас, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення суду порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. В зв'язку з чим, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату винесення оскаржуваної ухвали підготовчого засідання суду першої інстанції від 09.11.2011 ТОВ не набуло статусу кредитора та не є стороною у цій справі. Крім того, ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" не доведено, що оскаржуваною ухвалою від 09.11.2011 року вирішено питання про його (скаржника) права та обов’язки.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у п. 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року (v0015700-09) роз'яснив господарським судам, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Крім того, постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v_366600-02) № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що у разі, якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на ст. ст. 91 або 106 ГПК України (1798-12) .

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи чинне процесуальне законодавство, яке підлягає до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали апеляційного господарського суду.