Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіква" (далі за текстом –ТОВ "Атіква") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі за текстом –ПАТ "Родовід Банк") та товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" (далі за текстом –ТОВ "Золотий Мандарин Ойл") про визнання недійсними договорів іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі № 30/149 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Атіква" про визнання недійсними договорів іпотеки було відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням ТОВ "Атіква" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі № 30/149 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Атіква" задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Атіква" було задоволено: рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі № 30/149 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Атіква" до ПАТ "Родовід Банк" задоволено, визнано недійсним договір іпотеки № 22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 року, укладений між ТОВ "Атіква" та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та визнано недійсним договір іпотеки № 22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 року, укладений між ТОВ "Атіква" та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк".

Не погоджуючись з прийнятою постановою ПАТ "Родовід Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі № 30/149 залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. 182 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 19 Закону України "Про іпотеку", ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" було укладено кредитний договір № 22.1/357-КЛТ-08, відповідно до п. 2. 1. якого Банк надає Позичальнику кредити, на умовах забезпеченості цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, в межах загальної суми 204 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. кредитного Договору встановлено, що мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті в межах загальної суми 204 000 000, 00 грн. на основі Додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 1.2. кредитного Договору сторонами погоджено, що заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 24.06.2009 року.

Пунктом 5.1. вказаного Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором належним виконанням його умов.

Сторонами у п. 5.2. кредитного Договору погоджено, що строком дії даних договорів є час, впродовж якого існують зобов’язання сторін, що виникли на основі даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2009 року, в забезпечення виконання кредитного Договору № 22.1/357-КЛТ-08 між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та ТОВ "Атіква" було укладено Договір іпотеки № 22.1/357-3.2-08 та Договір іпотеки № 22.1/357-3.4-08, відповідно до умов яких (п. 1.1.) Іпотекодавець для забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного Договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним Договором, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності: нерухоме майно –нежитлову будівлю літ. "А-1"- автозаправна станція (АЗС) та кафе, загальною площею 386, 7 кв. м. та нежитлову будівлю літ. "В-1" –стаціонарна АГЗС, загальною площею 4, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 301-А, та основні засоби у вигляді обладнання; земельну ділянку з цільовим призначенням –будівництво АЗС, площею 0, 3837 га, кадастровий номер: 4623681900:04:000:0008, що знаходиться за адресою: на території Гамаліївської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та ТОВ "Атіква" у пунктах 1.2. Договорів іпотеки було погоджено, що Боржник зобов’язаний погасити заборгованість за кредитним Договором в межах загальної суми 204 000 000, 00 грн., відповідно до умов Кредитного договору, але не пізніше 24.06.2009 року.

Місцевим та апеляційним господарським судами встановлено, що 07.04.2010 року відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано протокол домовленостей, відповідно до якого відповідачі погодили перевести заборгованість за кредитом з рахунку простроченої заборгованості на рахунок строкової заборгованості, продовжити строк дії кредитних договорів № 22.1/277-КЛТ-08 від 08.07.2008 року та № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року на 3 роки, починаючи з дати укладання відповідного договору, вирішено забезпечити надання у строк до 01.06.2010 року ліквідного забезпечення в сумі, достатній для забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед банком (з обов’язковим наданням повного переліку об’єктів), встановлено графік погашення простроченої заборгованості за процентами (повинен бути наданий позичальником у термін до 15.05.2010), почати обслуговування кредитної заборгованості, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому будуть укладені відповідні договори.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року, у справі № 22/109 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" до ПАТ "Родовід Банк" про тлумачення правочину було відмовлено, яким в мотивувальній частині встановлено, що протокол домовленостей від 07.04.2010 року виражає наміри сторін щодо вчинення відповідних узгоджених дій з метою проведення реструктуризації заборгованості ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", що виникла перед банком при виконанні Кредитного договору № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року і за правовою природою є угодою про наміри, не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків (ч. 6 ст. 182 Господарського кодексу України).

Вищевказаним рішенням господарського суду міста Києва, також, встановлено, що протокол домовленостей від 07.04.2010 року не є додатковою угодою, чи угодою про внесення змін до кредитного Договору № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року, оскільки не передбачає такої волі сторін, а зміст протоколу досить зрозуміло підтверджує саме домовленості (наміри) сторін, яких досягнуто за результатами проведеної наради щодо умов реструктуризації заборгованості ТОВ "Золотой Мандарин Ойл".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Атіква" господарський суд міста Києва виходив з того, що сторонами при укладенні договорів іпотеки № 22.1/357-3.2-08 та № 22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009року було досягнуто згоди щодо всіх їх істотних умов, передбачених для такого виду договорів та вказано, що протокол домовленостей від 07.04.2010 року не є додатковою угодою, чи угодою про внесення змін до Кредитного договору № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року пославшись на рішення господарського суду міста Києва у справі № 22/109 як приюдицію в порядку ст. 35 ГПК України.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року, яким було скасовано рішення місцевого господарського суду від 15.09.2011 року та задоволено позовні вимоги ТОВ "Атіква" про визнання недійсним договорів іпотеки, мотивовано тим, що у оспорюваних договорах іпотеки № 22.1/357-3.4-08 та № 22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 року не визначено таких істотних умов як строк та порядок виконання основного зобов’язання, що суперечить статті 18 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів Вищого господарського суду України з таким висновком апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 вказаного Кодексу встановлено окремі види застави, ч. 1 якої закріплено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

За приписами вищевказаних норм права, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання підставою якого є договір.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що договір іпотеки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, ч. 1 ст. 18 вказаного Закону встановлено істотні умови договору іпотеки, до яких, зокрема, віднесено: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

За приписами ч. 2 ст. 18 того ж Закону у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умови передачі нерухомого майна в іпотеку встановлені ст. 6 Закону України "Про іпотеку"

Відповідно до ч. 4 ст. 6 вказаного Закону якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

З матеріалів справи вбачається, що у вступних частинах оскаржуваних правочинів зазначено найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб –підприємців відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" та ТОВ "Атіква".

Крім того, п. 1.1. Договору іпотеки № 22.1/357-3.2-08, яким визначеного предмет Договору встановлено, що іпотекодавець для забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року разом з додатковими угодами, можливими змінами та доповненнями до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного Договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним Договором, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності: нерухоме майно –нежитлову будівлю літ. "А-1"- автозаправна станція (АЗС) та кафе, загальною площею 386, 7 кв. м. та нежитлову будівлю літ. "В-1" –стаціонарна АГЗС, загальною площею 4, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 301-А, та основні засоби у вигляді обладнання.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, документи щодо якої знаходяться у стадії оформлення відповідного рішення виданого Харківською міською радою від 03.10.2007 року № 197/07.

Пунктом 1.1. Договору іпотеки № 22.1/357-3.4-08 встановлено його предмет, за яким іпотекодавець для забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного Договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором та цим Договоро, передає в іпотеку Іпотекодержателю належну йому на праві власності земельну ділянка з цільовим призначенням –будівництво АЗС, площею 0, 3837 га, кадастровий номер: 4623681900:04:000:0008, що знаходиться за адресою: на території Гамаліївської ради Пустомитівського району Львівської області, яка згідно п. 1.6. знаходиться у власності позивача.

Також, позивачем та відповідачем-1, у пунктах 1.9. оскаржуваних Договорів було погоджено, що заставна за цими договорами відсутня.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в оскаржуваних Договорах іпотеки, а саме в пунктах 1.1. сторонами було визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок їх виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та його реєстраційні дані відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено істотні умови договору іпотеки.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом України в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 року у справах № 51/546 та № 51/555.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено підстави визнання правочину недійсним, так ч. 1 названої статті закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року N 9 (v0009700-09) зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

З аналізу зазначених норм та правової позиції Верховного Суду України вбачається, що для визнання правочину недійсним важливим є встановлення недодержання вимог закону саме в момент його вчинення, а тому необхідно вірно визначити момент укладення спірного правочину та встановити факт дотримання або недотримання сторонами договору всіх істотних умов угоди, в момент її укладення.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року у справі № 22/109, з огляду на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, не носить приюдиційного значення, оскільки склад сторін у вказані і даній справі є нетотожним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 07.04.2009 року у справі № 8/255-08, від 17.07.2007 року у справі № 2-2/3508-2006.

Проте, в даному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що протокол домовленостей між відповідачами від 07.04.2010 року носить характер наміру сторін, який стосується умов реструктиризації заборгованості відповідача-2 за кредитним Договором, яка мала місце на момент підписання протоколу від 07.04.2010 року та не є умовою про встановлення строку дії зазначеного кредитного Договору.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року, якою задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" та визнано недійсними договори іпотеки № 22.1/357-3.2-08 та № 22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 року, прийнята з порушенням приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про іпотеку". Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011 року у справі № 30/149 залишенню без змін.