Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.07.2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногород-Д" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-Дон", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Голобородька С.О.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.10.2011 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-Дон" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Голобородька С.О., якого зобов'язано представити до суду звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2011 (суддя Плотніцький Б.Д.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-Дон". Провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. –головуючий, Калантай М.В.,Ю Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Донецької області від 21.12.2011 скасовано, провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Техногород-Д" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012, залишити в силі ухвалу господарського суду Донецької області від 21.12.2011. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 32, 43, 91 ГПК України. ст.ст. 1, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, справа про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-Дон" порушена за заявою боржника за загальною процедурою.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) . Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та його невиконання протягом трьох місяців.

При цьому, п 3 ст. 7 Закону визначено, що до заяви боржника додаються в т.ч. і інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі і по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загально обов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності(ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2011 інціюючий кредитор – ТОВ "Техногород-Д" звернувся до суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Арес-Дон". До заяви в якості доказів безспірності вимог додано акт про протест про неоплату векселя та виконавчий напис нотаріуса за № 3544 від 21.06.2011, який був пред'явлений до ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку, постановою від 08.07.2011 було відкрите виконавче провадження.

Отже, як встановив суд апеляційної інстанції, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Техногород-Д" не було дотримано встановленого трьохмісячного терміну, протягом якого не були задоволені боржником вимоги кредитора, а тому дійшов до правомірно висновку про передчасне порушення справи про банкрутство.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою суду від 25.07.2011 за результатами підготовчого засідання суд зобов'язав ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах та надати докази публікації. При цьому, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи встановив факт відсутності у справі доказів щодо здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство.

Згідно з ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор не вжив всіх можливих, достатніх та необхідних заходів при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням наступного, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора до керівних органів банкрута або до його учасників (засновників) про передачу фінансової документації з метою встановлення наявності або відсутності майнових активів.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 (v0015700-09) (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Оскільки провадження у справі № 45/43б про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-Дон" було порушено безпідставно, за недоведеністю ініціюючим кредитором безспірності грошових вимог до боржника, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставне порушення справи про банкрутство, проведення ліквідаційної процедури боржника та незаконність винесення ухвали від 21.12.2011, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняту у справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновок суду про припинення провадження у справі є законним та обґрунтованим, а тому підстави для її скасування відсутні.