10.10.2011 року Валківський міжрайонний прокурор Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області (далі - позивач), в якій просив стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (далі –відповідач) 8 787,61 грн. шкоди, завданої засміченням земель, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач спричинив шкоду засміченням земельної ділянки розміщенням будівельних відходів, які утворилися внаслідок демонтажу частин приміщень під час їх реконструкції, чим порушив приписи Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , "Про відходи" (187/98-ВР) , "Про охорону земель" (962-15) .

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року у справі № 5023/8375/11 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнено з відповідача в дохід Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області 8 787,61 грн. відшкодування шкоди. Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 105-106).

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Валківському міжрайонному прокурору у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року у справі № 5023/8375/11 залишено в силі, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. (а.с. 143-148).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.01.2012 року та рішення суду першої інстанції від 06.12.2011 року у справі № 5023/8375/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Валківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга відповідача мотивована порушенням судами апеляційної та першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статей 1, 2, 4, 5, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статті 37 Закону України "Про відходи", пунктів 2, 3, 5 розділу 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 року (z0285-98) , пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Міністерством екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року (z1347-11) .

В засіданні суду 27.03.2012року оголошувалась перерва в розгляді справи з 12.00 год до 14год 30 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, вислухавши представника відповідача, перевіривши застосування судами норм матеріального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частин 2, 4 статті 4 Закону, державний нагляд (контроль) може здійснюватися комплексно кількома органами державного нагляду (контролю), якщо їхні повноваження на здійснення чи участь у комплексних заходах передбачені законом. Такі заходи проводяться за спільним рішенням керівників відповідних органів державного нагляду (контролю).

Згідно підпункту "м" пункту 2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (454/2011) , Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами –нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи", відходи –будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно пункту 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997 р. № 171 (z0422-07) , землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13 квітня 2011 (454/2011) , Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Згідно пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про прокуратуру", предметом нагляду прокуратури за додержанням і застосуванням законів є додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів –також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Плановий чи позаплановий захід, згідно частини 11 статті 4 цього Закону, повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Згідно частини 6 статті 7 цього Закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією в Харківській області за зверненням Валківського міжрайонного прокурора було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства посадовими особами ПСГ "Восток" ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтобаз України", розташованого в смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області.

Перевіркою було встановлено факт засмічення відповідачем земельних ділянок, наданих йому у постійне користування, будівельними відходами, що утворилися внаслідок демонтажу частин приміщень під час їх реконструкції і знаходяться на відкритому ґрунті, на загальній площі 385,55 м. кв. на території молочно-товарної ферми № 1, розташованої за адресою: в'їзд Миру, 43, смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області.

Приймаючи до уваги результати проведеної перевірки, що підтверджуються актом обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) № 04-13-156 від 07.07.2011 року та актом обстеження засміченої земельної ділянки від 07.07.2011 року (а. с. 14-16), суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а, відтак, про наявність підстав для відшкодування ним шкоди в розмірі 8787, 61 грн. в дохід Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області (а.с. 105-106).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду від 06.12.2011 року, не прийняв до уваги твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про неправомірність проведеної позивачем перевірки та незаконність складених ним актів перевірки, вважаючи їх такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведені належними доказами, і дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення з відповідача 8 787,61 грн. відшкодування шкоди, завданої засміченням земель, з огляду на встановлений актами перевірки, проведеної державними інспекторами Державної екологічної інспекції в Харківській області факт її завдання.

Доводи скаржника про те, що перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства є незаконною, оскільки була проведена без присутності керівника відповідача –газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" або його заступника, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, у зв'язку з наявністю підпису на актах перевірки та власноручних зауважень виконуючого обов'язки завідувача ПСГ "Восток" Хромова Ю.П. (а.с. 14-16).

Також апеляційним судом спростовано доводи скаржника про недотримання процедури складення акта перевірки та розрахунку розміру завданої шкоди відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007 (z0422-07) року.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року у справі № 5023/8375/11, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення з відповідача 8787, 61 грн. відшкодування шкоди, завданої забрудненням земель.