Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від15.12.2006 за заявою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ПМК-37" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.04.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ПМК-37" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Єрьоменко Г.В.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2007 повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Єрьоменко Г.В. припинено, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Савіна В.В.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2011 (суддя Гайворонський В.І.) припинено процедуру ліквідації боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ПМК-37", передбачену ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Савіна В.В.; перейдено до загальної процедури банкрутства із ліквідаційної процедури до процедури розпорядження майном; зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про введення процедури розпорядженням майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Петрова М.Л., якого зобов'язано скласти та представити до суду реєстр вимог кредиторів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 (колегія суддів у складі: Євдокімов І.В. –головуючий, Антонова І.В., Котлярова О.Л.) ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі арбітражний керуючий Савін В. В. просить скасувати ухвалу суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.01.2012, справу направити до провадження господарського суду Автономної Республіки Крим на стадію ліквідації підприємства. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі-Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно з ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами частин 1, 2, 6 статті 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в процесі ліквідації було виявлено майно боржника, а саме: частка у розмірі 70/100 виробничої бази, розташованої за адресою: Сімферопольський район, с. Фонтани, вул. Чкалова, буд. 65, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27280376 від 10.09.2010.

В силу ч. 6 ст. 52 Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом (2343-12) .

Вказана норма передбачає право суду здійснити перехід до загальної процедури банкрутства у разі виявлення майна боржника, оскільки у такому випадку застосування спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника не може мати місце.

За наявності майна суд переходить до загальних судових процедур у справі про банкрутство у зв'язку з необхідністю формування повноцінного пасиву боржника шляхом виявлення всіх кредиторів боржника через публікацію оголошення в офіційному друкованому органі, оскільки спрощена процедура банкрутства обмежує участь у справі інших кредиторів, крім тих, що були відомі ліквідатору (ч. 5 ст. 52 Закону).

У спрощеній процедурі банкрутства відсутні органи конкурсного самоуправління. Зокрема, зазначена процедура не передбачає створення комітету кредиторів, який здійснює контроль за такими діями ліквідатора банкрута, як вчинення оцінки майна боржника, здійснення його продажу та задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з чим, загальна судова процедура забезпечує дотримання учасниками справи принципів процедури банкрутства, а відтак і проведення повноцінних заходів з реалізації майна боржника та пропорційного задоволення вимог кредиторів.

Тому не звернення ліквідатора з клопотанням про перехід до загальних процедур банкрутства не позбавляє суд права застосування до боржника загальних процедур банкрутства, в тому числі заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених Законом (2343-12) .

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком судів щодо наявності правових підстав для припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та переходу до загальних процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом (2343-12) .

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, а підстав для скасування або зміни ухвали та постанови не вбачається.