Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

Фірма "Т.Т.М." –Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання розірваним договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 406 від 28.07.2008 р., укладеного між позивачем та Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. (головуючий суддя - Качан Н.І., судді: Грєхова О.А., Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач 23.11.2011 р. звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. №902/11-ю/6, в якій просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. відмовлено Фірмі "Т.М.М."- Товариству з обмеженою відповідальністю у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі № 31/245 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до апеляційного суду для здійснення апеляційного провадження.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 53, 93 ГПК України.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що з дня отримання ним рішення місцевого суду у скаржника залишилось лише шість днів на підготовку та подання апеляційної скарги, два з яких припали на вихідні. Як стверджує скаржник, у зв'язку зі складністю справи часу для підготовки та подання апеляційної скарги у нього було не достатньо.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов’язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні пропущеного строку виноситься ухвала. При цьому Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов’язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз’яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішення місцевого суду у справі № 31/245 було прийнято 09.11.2011 р., повний текст рішення складено та підписано 10.11.2011 р., його копії направлено сторонам у справі 11.11.2011 р., тобто в межах строку, встановленого статтею 87 ГПК України.

Виходячи з того, що рішення було підписано 10.11.2011 р., апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що останнім днем строку подання апеляційної скарги є 21.11.2011 р.

Апеляційну скаргу подано позивачем до суду 23.11.2011 р., про що свідчить відбиток штампу про одержання скарги відділу документального забезпечення суду, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник просив відновити пропущений строк, але при цьому не зазначив жодної поважної причини його пропуску крім посилання на отримання рішення суду 14.11.2011 р.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що з дня отримання ним рішення місцевого суду у скаржника залишилось лише шість днів на підготовку та подання апеляційної скарги, два з яких припали на вихідні, а у зв'язку зі складністю справи часу для підготовки та подання апеляційної скарги позивачу було не достатньо.

Однак подібних посилань в клопотанні про відновлення строку на подання апеляційної скарги позивачем не зазначалось.

Крім того, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження існування об'єктивно непереборних обставин, істотних труднощів або перешкод для оскарження в апеляційному порядку рішення суду від 09.11.2011 р. у справі №31/245 протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, скаржником до заяви не додано. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд обґрунтовано залишив без задоволення клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю без розгляду.

Крім того, можливість вчасного подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, представник позивача був присутнім в судовому засіданні, в якому було оголошено рішення суду, отже останній знав про прийняте рішення і мав можливість своєчасно звернутись з відповідною скаргою, а саме до 21.11.2011 р., а пропуск встановленого процесуального строку скаржником свідчить лише про недбалість останнього при підготовці матеріалів для оскарження рішення місцевого суду.

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 111-13 ГПК ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та прийняв обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі апеляційною інстанцією судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. у справі № 31/245 - без змін.