Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного виробничого підприємства "Укрпромгеологія" про стягнення заборгованості в сумі 6 514 692,93грн. за кредитним договором від 30.05.2007р. №126-2007.

Рішенням господарського суду міста Київ від 06.07.2011р. (складеним в повному обсязі 15.09.2011р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі №14/077-11 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Прийняті процесуальні документи мотивовані тим, що обставини щодо неукладеності кредитного договору від 30.05.2007р. №126-2007 між Приватним виробничим підприємством "Укрпромгеологія" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2010р. у справі № 2-9299/2010 за позовом ОСОБА_1. до Приватного виробничого підприємства "Укрпромгеологія" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору, є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі приписів ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги зазначає, що господарськими судами помилково застосовані приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.01.2012р. у складі колегії суддів: Дунаєвська Н.Г.–головуючий, Мележик Н.І., Подоляк О.А. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.01.2012р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/38 від 08.02.2012р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 14/077-11.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2012р. у складі колегії суддів: Величко Н.Л.- головуючий, Алєєвої І.В., Євсікова О.О. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05.03.2012р.

У зв’язку зі звільненням Величко Н.Л. з посади судді Вищого господарського суду України було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 14/077-11 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/52 від 14.02.2012р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2012р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.03.2012р. у новому складі колегії суддів: Алєєва І.В. –головуючий (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №03.07-05/173 від 12.03.2012р. для розгляду справи №14/077-11 сформовано наступний склад колегію суддів: Алєєва І.В. –головуючий (доповідач), Акулова Н.В., Прокопанич Г.К.

Ухвалою від 12.03.2012р. у справі №14/077-11 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про продовження строку розгляду справи №14/077-11, продовжив розгляд касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відклав на 26.03.2012р. розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі №14/077-11.

У своєму відзиві відповідач просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В призначених судових засіданнях касаційної інстанції представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача –заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи спірні правовідносини стосуються кредитного договору №126-2007 від 30.05.2007р., відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 6 000 000грн. на умовах, передбачених цим договором. Кредит надається траншами по мірі оформлення договорів застави.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 1 000 000грн. –грудень 2008р.; 1 000 000грн. –січень 2009р.; 1 000 000грн. –лютий 2009р.; 1 000 000грн. –березень 2009р.; 1 000 000грн. –квітень 2009р.; 1 000 000грн. –20.05.2009р. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 20.05.2009р.

Згідно з п. 2.3 договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: для рефінансування кредиту в сумі 5 000 000грн. в ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ та 1 000 000грн. - на оплату виробничих потреб.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20631351182504, відкритого банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області", код Банку 321057, код ЄДРПОУ 32393882 на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Відповідно до п. 3.2 договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16% річних.

За несвоєчасну сплату сум кредиту, або відсотків за користування кредитом, або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно (п. 5.3. договору).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Приписами ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525 та 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Під час розгляду справи господарським судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2010р. у справі №2-9299/2010, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до Приватного виробничого підприємства "Укрпромгеологія" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання кредитного договору № 126-2007 від 30.05.2007р. недійсним відмовлено у повному обсязі. Цим судовим рішенням встановлено факт, що зазначений кредитний договір є неукладеним, оскільки він не містить всіх істотних умов, а неукладений договір не може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд правомірно залишив без змін судове рішення господарського суду першої інстанції, який вірно застосував приписи ст. 35 ГПК України та дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Шевченківський районний суд міста Києва у своєму рішенні від 14.04.2010р. у справі № 2-9299/2010 відмовив у визнанні кредитного договору № 126-2007 від 30.05.2007р. недійсним виходячи з встановленого факту, що зазначений договір є неукладеним, а відтак відсутні зобов'язання відповідача перед позивачем.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі № 14/077-11 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі №14/077-11 –залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" –без задоволення.