Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач –Жаботина Г.В. Жаботиної Г.В., Харченко В.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Єпішев О.В.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012р.

у справі № 7/358 Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго"

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

про стягнення 3% річних –1674,64грн., інфляційних –4782,78 грн., пені –548,11 грн.

Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго, звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 3 % річних –1 674,64 грн., інфляційних –4782,78 грн., пені –548, 11 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2011 р. по справі № 7/358 (суддя Сгара Е.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012р.(судді: Донець О.Є., Ломовцева Н.В., Скакун О.А.), позов задоволений частково, стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" 3% річних в сумі 1674,46 грн., інфляційні в сумі 4782,78 грн., пеню в сумі 438,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на тяжкий матеріальний стан підприємства.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено наступне.

23.09.2003р. Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (Постачальник електричної енергії) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1586, за умовами якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

За пунктами 2.2.3 та п.2.2.4 Договору, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №5 "Порядок розрахунків за електроенергію", та №6 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а також оплачувати послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно з Додатком №10 та (або) №10 а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію" Споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві електричну енергію, однак Споживач всупереч умовам договору не проводив своєчасну оплату за отриману електроенергію, тому позивач неодноразово звертався до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Рішеннями господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. №25/69, від 12.11.2009р. №25/193, від 25.08.2010р. №20/217, від 26.04.2011р. №20/67, від 24.03.2009р. №20/29, від 22.09.2009р. №25/153, від 11.10.2010р. № 20/234 за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №1586 від 23.10.2003р. було стягнуто з відповідача на користь позивача, правонаступником якого є позивач –Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", кошти у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань (несвоєчасну та не в повному обсязі оплату вартості електроенергії). Перераховані судові рішення набрали законної сили.

Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача за період з 22.05.2009р. по 10.10.2011р. сум 3% річних, інфляційних та пені, за невиконання грошових зобов'язань, встановлених у вищезазначених рішеннях господарського суду Донецької області.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями частини 1 пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Одним із видів неустойки є пеня (ст. 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення заборгованості.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову у вказаній частині є обґрунтованим.

Щодо посилань у касаційній скарзі на тяжке матеріальне становище відповідача, то суди попередніх інстанцій врахували ці обставини та зменшили розмір стягуваної пені, скориставшись своїм правом, передбаченим приписами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. у справі №7/358 - без змін.