Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2011р. у справі № 32/56 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" (Позивач). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ" (Відповідач) на користь Позивача основний борг в сумі 43 935,20 грн., державного мита - 439,35 грн., 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. у даній справі задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ", скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2011р. у справі № 32/56, прийнято нове судове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ" 705,75 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ТОВ "Айтекс", суд апеляційної інстанції вказав на пропуск Позивачем строку позовної давності, встановленого статтями 256, 257 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р., рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2011р. у справі № 32/56 залишити без змін.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що акт виконаних робіт Позивач отримав підписаним від Відповідача лише 05.09.2008р. Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору підряду № 0022/0904 від 17.04.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ" (Генпідрядник), Підрядник зобов’язується своїми силами та засобами виконати за завданням Генпідрядника та умовах договору роботи, а Генпідрядник зобов’язується прийняти і оплатити роботи щодо закупівлі, доставки обладнання, монтажу системи вентиляції та димовидалення на об’єкті Генпідрядника, що передбачені проектною документацією.

Відповідно до пункту 2.1 договору договірна ціна вважається твердою і дорівнює 648 889,20 грн.

Згідно з пунктом 2.2 договору Генпідрядник перераховує на рахунок Підрядника передплату (аванс) для закупки матеріалів та обладнання у розмірах та в строки погоджені між Замовником будівництва, Генпідрядником та Підрядником на підставі наданого Підрядником переліку матеріалів та обладнання до 18 числа місяця.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що залишок суми (за вирахуванням авансу) сплачується Генпідрядником протягом 15 робочих днів з моменту виконання Підрядником всього обсягу робіт по договору, підписаними сторонами актами здачі-прийняття виконаних робіт та виконання Підрядником пунктів 8.2, 8.3 цього договору.

Пункти 9.2, 9.3 договору встановлюють, що Генпідрядник протягом семи робочих днів повинен підписати акт, або в письмовій формі надати підряднику обґрунтовану відмову в підписанні акту. Якщо протягом 7 днів Генпідрядник не підпише отриманий від Підрядника акт, і у письмовій формі не відмовить у підписанні, такий акт вважається підписаним Генпідрядником.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формами КБ-2в за червень та серпень 2008 р. Підрядником виконані роботи на загальну суму 233 935,2 грн., які підписані сторонами без заперечень.

Відповідачем частково оплачено за виконані роботи. Заборгованість складає 43 935,20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АТОЛ" основного боргу в розмірі 43 935,20 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість, оскільки зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку Відповідача, Позивачем доведений факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за договором підряду. Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо сплати виконаного Позивачем обсягу робіт суду не надав.

Не погоджуючись з правовою позицією суду першої інстанції, апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2011р. у справі № 32/56 та прийняв нове рішення, яким відмовив Позивачу в задоволенні позовних вимог.

постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в судах першої та апеляційної інстанцій підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Акт виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за серпень 2008р. і довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за серпень 2008р. підписані 29.08.2008р. Генпідрядником і Підрядником та скріплені печатками підприємств, крім того, податкова накладна № 148 датована 29.08.2008 р.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що перебіг строку позовної давності починається з 13.09.2008 року, тобто після перебігу 15 днів з часу підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, які відповідно до акта були прийняті 29.08.2008р.

Позивачем пропущено строк позовної давності.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем зобов’язання з оплати виконаних за договором робіт.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору протягом п"яти робочих днів, з моменту закінчення виконання робіт, Підрядник зобов'язаний надати Генпідряднику 2 екземпляри підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт. Генпідрядник зобов"язаний протягом семи робочих днів підписати Акт.

Генпідрядник стверджує, що ним підписано Акт приймання виконаних робіт 29.08.2008р.

Підрядник в касаційній скарзі зазначає, що 05.09.2008р. є датою отримання підписаного сторонами акта виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій невірно застосовано пункт 2.3 договору, відповідно до якого залишок суми (за вирахуванням авансу) сплачується Генпідрядником протягом 15 робочих днів з моменту виконання Підрядником всього обсягу робіт по договору, підписання сторонами актів здачі-прийняття виконаних робіт та виконання Підрядником пунктів 8.2, 8.3 цього договору.

Пункт 8.3 договору передбачає строки для остаточного розрахунку Генпідрядником після виконання Підрядником всього обсягу робіт по договору і звільнення будівельного майданчика.

Згідно з пунктом 2.1 загальна договірна ціна робіт складає 648 889,20 грн. Матеріалами справи підтверджено виконання робіт на суму 233 935,20 грн.

Крім того, пунктами 8.2, 8.3 договору передбачено, що Підрядник у порядку, визначеному нормативними документами та договором підряду, веде і передає Генпідряднику після завершення робіт документи про виконання договору підряду. Підрядник зобов'язаний звільнити будівельний майданчик (фронт робіт) після завершення робіт (очистити від сміття, непотрібних матеріальних ресурсів, тимчасових споруд), протягом 5 робочих днів.

В матеріалах справи відсутні докази виконання Підрядником пунктів 8.2, 8.3 договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Акт приймання виконаних робіт за серпень 2008 року є проміжним актом і договором не встановлено строк його оплати, оскільки пунктом 2.3 договору закріплено 15-денний строк для остаточного розрахунку за виконані роботи, звільнення будівельного майданчика, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для застосування строків позовної давності при стягненні заборгованості за виконані Позивачем підрядні роботи.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт, допустивши заборгованість у розмірі 43 935,20 грн., ним зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача основної заборгованості в указаному розмірі.

Згідно з пунктом 6 статті 111-9 Господарського кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № 32/56 –скасуванню. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 у справі № 32/56 залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № 32/56 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 у справі № 32/56 залишити без змін.