Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_5,

відповідача: ОСОБА_6 (дов. від 25.11.11)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з останнього 76 855,97 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 20.09.09. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо сплати вартості наданих юридичних послуг, при цьому посилався на приписи статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.11, ухваленим суддею Мельник С.М., позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ФОП ОСОБА_5 76 855,97 грн. боргу, 768,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання юридичних послуг від 20.09.09. При цьому, суд керувався приписами статей 509, 525, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України (436-15) .

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Пантелієнка В.О – головуючого., Верховця А.А., Гарник Л.Л., постановою від 09.11.11 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить, з урахуванням наданої у судовому засіданні заяви від 22.03.12, рішення та постанову у справі скасувати, а матеріали справи скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судами попередніх інстанцій статі 193 Господарського кодексу України (436-15) , статей 901, 903 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права –статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що судом апеляційної інстанції не перевірено законність позовних вимог позивача і неповно з'ясовані обставини, що призвело до винесення неправильного по суті судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходив.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.09.09 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавцем) було укладено договір про надання юридичних послуг (далі –договір), за умовами якого позивач (виконавець) зобов'язався за плату надавати відповідачу (замовнику) юридичні послуги. Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що оплата послуг виконавця та відшкодування понесених виконавцем витрат здійснюється замовником на підставі актів приймання консультаційно-юридичних послуг; при стягненні коштів в порядку регресу оплата послуг виконавця складає 20% від отриманих замовником сум. Отже, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_5 до ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 20.09.09. Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України (435-15) , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Ухвалюючи судові акти у справі, суди попередніх інстанцій установили факт надання позивачем відповідачеві юридичних послуг на суму 76 855,97 грн. При цьому, судом першої інстанції при вирішенні спору було враховано визнання відповідачем заборгованості в розмірі 76 855,97 грн. за надані позивачем юридичні послуги за договором від 20.09.09. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Згідно з частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем юридичних послуг за договором від 20.09.09, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача заборгованості в сумі 76 855,97 грн. визнається правомірним.

Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Крім того, скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів, проте, оцінка доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.11 у справі Господарського суду міста Києва № 14/161 залишити без змін.