Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У судовому засіданні 15.03.12 оголошувалася перерва до 22.03.12.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 2 747 420,23 грн. боргу за надані послуги з водопостачання і водовідведення, 63 230,13 грн. інфляційних втрат, 7 836,88 грн. –3% річних та 40 490,57 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати отриманих послуг за період за період з 01.02.11 до 01.05.11 за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.03 №02723/2-04.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.11 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 1 394 465,51 грн. боргу, 34938,64 грн. інфляційних втрат, 5 403,89 грн. –3% річних, 27 920, 12 грн. пені. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення за спірним договором за період з 01.02.11 до 01.05.11. У стягненні 28291,49 грн. інфляційних, 2 432,99 грн. річних і 12570,45 грн. пені відмовлено через необґрунтованість. Водночас суд відмовив у стягненні з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів, оскільки договором від 08.07.03 №02723/2-04 не передбачено надання та оплата таких послуг. Судове рішення вмотивоване приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статі 230 Господарського кодексу України (436-15) , статті 19 Закону України "Про житлово –комунальні послуги", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65 (z0165-94) та від 27.06.08 №190 (z0936-08) .

Київський апеляційний господарський суд постановою від 05.12.11 (судді: Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.) перевірене рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його резолютивну частину в іншій редакції. Позов задоволинив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 747 420,23 грн. заборгованості за надані послуги з водовідведення та водопостачання за період з 01.02.11 до 01.05.11, 40490,57 грн. пені, 63230,13 інфляційних втрат, 7836,88 грн. –3% річних. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів, оскільки спірним договором не передбачено розподіл послуг з постачання холодної питної води і холодної води, яка йде на підігрів. постанова апеляційного господарського суду обґрунтована приписами статей 525, 526, 610, 611, 612, 625, 901 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 1, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 3, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати в частині стягнення з відповідача вартості води, яка використовується для підігріву та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник наголошує на порушенні апеляційним господарським судом приписів статті 180 Господарського кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статей 82, 101 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 13, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 1.7, 3.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.08 №190 (z0936-08) . Скаржник вказує на те, що спірний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Також підприємство відзначає і те, що інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами не укладалися.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами в ході розгляду справи установлено, що 08.07.03 між Відкритим акціонерним товариством АК "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) - постачальником та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва - абонентом було укладено договір №02723/0-04 на послуги водопостачання та водовідведення, предметом якого є зобов’язання постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води і водовідведення, а абонент, в свою чергу, оплачувати надані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65. Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Згідно з пунктом 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.6 договору). Пунктом 7.1 сторони обумовили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Господарськими судами також було установлено, що на підставі цього договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно коди 4-84, 4-161, 4-164, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305, 4-316, 4-650, 4-780, 4-800, 4-1071, 4-1625, 4-1626, 4-1627, 4-1628, 4-1629, 4-1630, 4-1631, 4-1632, 4-1633, 4-1634, 4-1635, 4-1636, 4-1637, 4-1638, 4-1639, 4-1640, 4-1641, 4-1642, 4-1643, 4-1644, 4-1645, 4-1646, 4-1647, 4-1648, 4-1649, 4-1650, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення. Крім того, позивач відкрив відповідачу додаткові рахунки та присвоїв коди 4 40236, 4-40800, 4-41071, 4-50161, 4-50164, 4-50171, 4-50184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-50255, 4-50305, 4-50650, 4-50780, 4-50800, 4-80864, 4-80882, за якими здійснюється розрахунок питної води, що йде на підігрів. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 2747420,23 грн. боргу за надані послуги з водопостачання і водовідведення, 63 230,13 грн. інфляційних втрат, 7 836,88 грн. –3% річних та 40 490,57 грн. пені. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для часткового задоволення цих вимог. При цьому, господарський суд першої інстанції визнав доведеним факт наявності заборгованості у відповідача за холодне водопостачання у спірному періоді за договором від 08.07.03 та дійшов висновку про необґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів через відсутність у спірному договорі зобов'язань з надання та оплати таких послуг. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, та змінюючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку та визнав обґрунтованим позовні вимоги в повному обсязі. Втім, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов’язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги –це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими Наказом Держжитлокомунгосп від 01.07.94 № 65 (які були чинними на момент укладення договору) запроваджено порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 цих Правил абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Пунктом 4.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгосп від 01.07.94 №65 (z0165-94) (чинних на час укладення спірного договору) передбачалося, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 (z0936-08) . Тобто зазначені Правила діяли на момент виникнення спірних правовідносин та, відповідно, повинні застосовуватися сторонами. Пунктами 3.1, 5.2 названих Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 (z0936-08) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки спірним правовідносинами в контексті наведених норм, не з'ясували яким чином сторонами визначено точку розподілу, в якій відбувається передача послуг з водопостачання; чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі відповідача, та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за відповідачем приладів обліку; ким та на якій підставі відпускалася вода з мережі для надання послуг гарячого водопостачання, хто надавав послуги з гарячого водопостачання споживачам. Водночас господарськими судами першої і апеляційної інстанцій не досліджувалося чи знаходяться на балансі відповідача теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води, та їх кількість; чи були позивачем враховані при нарахуванні вартості поставленої води відповідачу теплові пункти, які перебувають на балансі інших підприємств. Разом з тим, ухвалюючи судові акти у справі, апеляційний господарський суд, як і господарський суд першої інстанції, не дослідили доводи відповідача щодо знаходження в його оперативному управлінні з 01.11.10 до 01.02.11 лише вісімнадцяти теплових пунктів, а також часткового визнання відповідачем нарахованої позивачем суми боргу (в тому числі і за воду, що йде на підігрів) за спірний період. Вказані доводи заявлялися відповідачем під час розгляду справи і цим доводам не надавалася оцінка судами першої і апеляційної інстанцій. Окрім того, з розрахунку господарського суду першої інстанції не убачається, яка сума, за який період, та за які послуги було стягнута судом з відповідача. Наведене свідчить про те, що судами не з'ясовані питання, з якими пов’язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення або відмову у позові по кожній із заявлених вимог. Отже, у розумінні приписів наведеної норми рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.11 у справі №52/181 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.11 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задовольнити частково.