У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бриз Україна" (далі за текстом –ТзОВ "Компанія Бриз Україна") звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року у справі № 5023/5606/11 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Компанія Бриз Україна".

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 року визнано ТзОВ "Компанія Бриз Україна" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТзОВ "Компанія Бриз Україна" призначено Чернова О.М., зобов'язано ліквідатора вчинити дії передбачені п. п. 3, 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тощо.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2011 року у справі № 5023/5606/11 (суддя –Усатий В.О.) затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано ТзОВ "Компанія Бриз Україна", провадження у справі припинено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 року у справі № 5023/5606/11 (головуючий суддя –Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі за текстом –ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.09.2011 року; справу направлено до Господарського суду Харківської області. Ухвалу апеляційного господарського суду прийнято з посиланням на ст. ст. 80, 99, 106 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного господарського суду від 03.01.2012 року та ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2011 року у справі № 5023/5606/11, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звернулось з касаційною скаргою в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 25, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України, ст. ст. 20, 78 Податкового кодексу України..

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.03.2012 року відмовлено ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 29.09.2011 року, в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 року касаційну скаргу прий нято до провад ження.

Учасники касаційного провадження у справі уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Положеннями ст. 11113 ГПК України (1798-12) встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Приписами п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

За змістом ст. 91 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги, відмову в її прийнятті тощо вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

Зокрема, ч. 1 ст. 91 ГПК України унормовано, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційні скарги на ухали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (2343-12) (ч. 6 ст. 106 ГПК України).

Апеляційним господарським судом з матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з кредиторськими вимогами до боржника не зверталась, кредитором або учасником провадження у цій справі визнано не було; єдиним кредитором вимогами у розмірі 33 560 грн. 64 коп., які визнано боржником, є ТзОВ "Сван".

Поряд з цим, господарським судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була обізнана про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія Бриз Україна", оскільки на її адресу Господарським судом Харківської області було направлено ухвалу від 11.07.2011 року про порушення провадження у цій справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що враховуючи положення Податкового кодексу (2755-17) щодо тривалості перевірок та підстав їх проведення (ст. ст. 78, 82), ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова мало достатньо часу для проведення позапланової перевірки ТзОВ "Компанія Бриз Україна", а відтак, висновок апеляційного господарського суду про те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2011 року не вирішувалось питання щодо прав та обов'язків ДПІ у Червоноградському районі м. Харкова, є обґрунтованим. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v_366600-02) № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо посилань касаційної скарги на невідповідність оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" № 11 від 29.12.1976 року (v0011700-76) , колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити про втрату чинності вказаної постанови, згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 (v0014700-09) року.

Інші посилання касаційної скарги не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, оскільки останні, як вказує скаржник, були допущені місцевим господарським судом при постановленні ухвали від 29.09.2011 року, у прийнятті касаційної скарги на яку відмовлено ухвалою Вищого господарського суду України від 07.03.2012 року.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 року не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова в частині вимог про скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 3 січня 2012 року у справі № 5023/5606/11 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.