У 2005 році Чернігівська державна сільськогосподарська машинно - технологічна станція подала до господарського суду скаргу на дії ВДВС Деснянського районного управління юстиції м.Чернігова, в якій просила зобов’язати останнього внести в постанову від 08.11.2004 року про повернення виконавчого документу стягувачеві, запис про скасування арешту накладеного на майно боржника, визнати дії відділу державної виконавчої служби по опису та арешту майна (акт опису та арешту майна від 21.06.2002 року) неправомірними; а також скаргу на бездіяльність ВДВС Деснянського районного управління юстиції м. Чернігова та просила зобов’язати останнього надати для ознайомлення акт про проведений аукціон з продажу заставленого майна, список учасників аукціону та відомості про організатора аукціону.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи, скаржник подав заяви про зміну та уточнення поданих скарги і додатково подав нові скарги від 30.10.2007 року, від 14.11.2007 року, від 23.11.2007 року, відповідно до яких заявник просив:

1. зобов’язати ДВС внести в постанову від 08.11.2004 р. про повернення виконавчого документа –наказу № 12/371 від 30.07.01 р. стягувачу –банку "Демарк", запис про скасування арешту, накладеного на майно боржника –Чернігівська МТС, а саме: а) 307340 кг озимої пшениці 3 класу, 57300 кг озимого жита гр. А, які були арештовані актом опису від 07.09.01 р., б) 180030 кг озимого жита гр. А, 108410 кг озимого жита гр. Б, які були арештовані актом опису від 19.09.01 р., в) 66,3 т озимого жита гр. А, арештованого актом опису й арешту від 30.11.01 р., г) посіву озимої пшениці –49 га, посіву ярих зернових 217 га, посіву озимого ріпаку –183 га, які були арештовані актом опису й арешту від 21.06.02 р.;

2. визнати дії ДВС у Деснянському р-ні м. Чернігова по не проведенню аукціону з продажу арештованого майна, а саме: а) 307340 кг озимої пшениці 3 класу, 57300 кг озимого жита гр. А, які були арештовані актом опису від 07.09.01 р., б) 180030 кг озимого жита гр. А, 108410 кг озимого жита гр. Б, які були арештовані актом опису від 19.09.01 р., в) 66,3 т озимого жита гр. А, арештованого актом опису й арешту від 30.11.01 р., г) посіву озимої пшениці –49 га, посіву ярих зернових 217 га, посіву озимого ріпаку –183 га, які були арештовані актом опису й арешту від 21.06.02 р. неправомірними;

3. визнати дії ДВС у Деснянському р-ні м. Чернігова по неповерненню майна Чернігівській МТС, а саме а) 307340 кг озимої пшениці 3 класу, 57300 кг озимого жита гр. А, які були арештовані актом опису від 07.09.01 р., б) 180030 кг озимого жита гр. А, 108410 кг озимого жита гр. Б, які були арештовані актом опису від 19.09.01 р., в) 66,3 т озимого жита гр. А, арештованого актом опису й арешту від 30.11.01 р., г) посіву озимої пшениці –49 га, посіву ярих зернових 217 га, посіву озимого ріпаку –183 га, які були арештовані актом опису й арешту від 21.06.02 р. неправомірними;

4. зобов’язати надати для ознайомлення акт про проведення аукціону, список учасників, відомості про організатора;

5. зобов’язати ДВС скасувати постанову від 03.10.2007 р., затвердити акт про проведений аукціон (якщо на день розгляду такий відбувся) з продажу стягнутого заставного майна Чернігівської МТС, яке було описане актами опису від 07.09.2001 р. та 19.09. 2001 р.;

6. зобов’язати виконавчу службу зарахувати платежі на суму 207164,77 грн. в рахунок виконання наказу 12/371 від 30.07.2001 р., зобов’язати виконавчу службу закінчити виконавче провадження по наказу 12/371 від 30.07.2001 р.;

Останньою ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.05.2010 року у справі №12/371 в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року ухвалу місцевого господарського суду від 21.05.2010 року скасовано, скарги Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції на дії Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції щодо виконання наказу Господарського суду Чернігівської області задоволено, відповідно з чим вирішено:

1. зобов’язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції внести в постанову від 08.11.2004 р. про повернення виконавчого документа –наказу № 12/371 від 30.07.01 р. стягувачу –банку "Демарк", запис про скасування арешту, накладеного на майно боржника –Чернігівська МТС, а саме: а) 307340 кг. озимої пшениці 3 класу, 57300 кг озимого жита гр. А, які були арештовані актом опису від 07.09.01 р.,б) 180030 кг озимого жита гр. А, 108410 кг озимого жита гр. Б, які були арештовані актом опису від 19.09.01 р., в) 66,3 т озимого жита гр. А, арештованого актом опису й арешту від 30.11.01 р., г) посіву озимої пшениці –49 га, посіву ярих зернових 217 га, посіву озимого ріпаку –183 га, які були арештовані актом опису й арешту від 21.06.02 р.;

2. визнати неправомірними дії Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції по не проведенню аукціону з продажу арештованого майна, а саме: а) 307340 кг озимої пшениці 3 класу, 57300 кг озимого жита гр. А, які були арештовані актом опису від 07.09.01 р., б) 180030 кг озимого жита гр. А, 108410 кг озимого жита гр. Б, які були арештовані актом опису від 19.09.01 р., в) 66,3 т озимого жита гр. А, арештованого актом опису й арешту від 30.11.01 р., г) посіву озимої пшениці –49 га, посіву ярих зернових 217 га, посіву озимого ріпаку –183 га, які були арештовані актом опису й арешту від 21.06.02 р. неправомірними;

3. визнати неправомірними дії Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції по неповерненню майна Чернігівській МТС, а саме а) 307340 кг озимої пшениці 3 класу, 57300 кг озимого жита гр. А, які були арештовані актом опису від 07.09.01 р.,б) 180030 кг озимого жита гр. А, 108410 кг озимого жита гр. Б, які були арештовані актом опису від 19.09.01 р., в) 66,3 т озимого жита гр. А, арештованого актом опису й арешту від 30.11.01 р., г) посіву озимої пшениці –49 га, посіву ярих зернових 217 га, посіву озимого ріпаку –183 га, які були арештовані актом опису й арешту від 21.06.02 р. неправомірними;

зобов’язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції надати Чернігівській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції для ознайомлення акт про проведення аукціону, список учасників, відомості про організатора;

зобов’язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції скасувати постанову від 03.10.2007 р., затвердити акт про проведений аукціон (якщо на день розгляду такий відбувся) з продажу стягнутого заставного майна Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, яке було описане актами опису від 07.09.2001 р. та 19.09.2001 р.;

зобов’язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції зарахувати платежі на суму 207 164,77 грн. в рахунок виконання наказу 12/371 від 30.07.2001 р.

зобов’язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції закінчити виконавче провадження по наказу №12/371.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, заступник Прокурора Чернігівської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року скасувати, залишивши в силі ухвалу місцевого господарського суду від 21.05.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

В судовому засіданні Вищого господарського суду України, яке відбулось 14.03.2012 року оголошувалась перерва до 21.03.2012 року.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.07.2001 року по справі №12/371 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції на користь Комерційного акціонерного банку "Демарк" 414892 грн. заборгованості по кредиту, 13602 грн. 86 коп. процентів, 13291 грн. 33 коп. пені, 1700 грн. держмита, звернувши стягнення на заставлене майно урожай озимої пшениці на площі 300 га. в кількості 820 тон та озимого жита на площі 326 га в кількості 652 тон.

30.07.2001 року господарським судом Чернігівської області видано наказ на виконання вказаного рішення.

ВДВС Деснянського районного управління юстиції м. Чернігова 08.08.2001 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2002 року у виконавчому провадженні, державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції було складено акт опису й арешту майна, а саме: посів озимої пшениці - 49 га, посів ярих зернових - 217 га, посів озимого ріпака –183 га.

08.11.2004 року державний виконавець ВДВС Деснянського районного управління юстиції м. Чернігова, керуючись ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з тих підстав, що майно на яке можливо звернути стягнення та кошти у боржника відсутні, водночас, у вказаній постанові не було вирішено питання про зняття арештів, відповідно до приписів ч.2 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В порушення вимог зазначеної статті, суд першої інстанції під час нового розгляду не врахував та не виконав вказівки касаційної інстанції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 18.05.2006 року та від 18.01.2007 року.

Так, відповідно ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про недійсність постанови ВДВС Деснянського районного управління юстиції м. Чернігова від 08.11.2004 року про повернення виконавчого документа.

За переконанням колегії суддів, за результатами розгляду скарги господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, у разі визнання неправомірними рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. Водночас, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та задовольняючи вимоги поданих скарг, виходив з рекомендацій Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. №01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" (v_155600-02) (зі змінами та доповненнями станом на 09.09.2003 р.) в якому зазначено, що в ідповідно до статті 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги на бездіяльність органів Державної виконавчої служби господарським судом виноситься ухвала, якою він зобов'язує відповідний орган здійснити певні виконавчі дії, якщо останній ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Водночас, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вказав від яких саме виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , орган ДВС (дії та бездіяльність якого є предметом поданих скарг) ухиляється виконувати, та зобов'язавши на вчинення яких, порушене право боржника буде відновлено.

Враховуючи зазначені вище обставини та приймаючи до уваги зміст вимог поданих скарг на дії органу ДВС, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підставі для їх задоволення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторона, як учасник виконавчого провадження не позбавлена права реалізувати надані йому права на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та отриманням копій документів, враховуючи, що відмови в цьому органи ВДВС не надавали.

Крім того, оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, за переконанням колегії суддів, до таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, а отже, у разі порушення прав власника майна, така особа не позбавлена можливості звернутись до суду за його захистом у визначеному законом порядку та спосіб.

Поряд з цим, судова колегія частково не погоджується з мотивувальною частиною ухвали господарського суду Чернігівської області від 21.05.2010 року щодо відмови в задоволенні скарг у зв'язку з пропуском строку на оскарження, оскільки такі висновки суперечать вказівкам,які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2006 року.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

При цьому, слід зазначити, що за вимогами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Як визначено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) , скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

З вказаного випливає, що тільки в цивільному судочинстві в разі непоновлення строку на подання скарги вона залишається без розгляду, а в господарському судочинстві скарга взагалі не приймається до розгляду якщо її подано після спливу встановленого строку без клопотання про його відновлення, або якщо у відновленні такого клопотання відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу. Проте, у разі прийняття такої скарги до провадження, суду слід розглядати її по суті вимог і, в залежності від результатів розгляду та обґрунтованості вимог, задовольнити їх чи відмовити в їх задоволенні.

Отже, господарським судом першої інстанції допущено помилку в мотивувальній частині ухвали при застосуванні норм процесуального права, водночас, це не вплинуло на резолютивну частину ухвали.

Згідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного та враховуючи відсутність вимог про визнання недійсною постанови ВДВС Деснянського районного управління юстиції м. Чернігова від 08.11.2004 року про повернення виконавчого документа стягувачу, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Чернігівської області від 21.05.2010 року є такою, що прийнята на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів та у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим має бути залишена без змін, водночас, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року має бути скасована.

на постанову	Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року
у справі господарського суду		Чернігівської області