розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу касаційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вих. № 01-13/7251 від 30 листопада 2011 року) та заступника прокурора Одеської області (вих. № 05/2-1917 вих11 від 30 листопада 2011 року) на ухвалу господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року у справі № 4/17-2011-2077 за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй", товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-консалтингова група", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії, -

Перший заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс строй", товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-консалтингова група" про визнання незаконним та скасування п. 10 рішення Одеської міської ради від 22 січня 2010 року № 4961-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року №5649-V; про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 2 червня 2010 року, укладеного територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської Ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого у реєстрі правочинів під № 1376; про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Строй" повернути департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення І поверху загальною площею 132,9 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 22; про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 липня 2010 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕРС СТРОЙ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-консалтингова група", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого у реєстрі правочинів під № 1936; про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-консалтингова група" повернути департаменту комунальної власності Одеської міської Ради нежитлові приміщення І поверху № 505 загальною площею 530,7 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2011 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року, позовну заяву повернуто без розгляду.

У касаційних скаргах Департамент комунальної власності Одеської міської ради та заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Повертаючи без розгляду позовну заяву першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, місцевий господарський суд виходив з того, що Департамент комунальної власності Одеської міської Ради має статус виконавчого органу Одеської міської Ради і не є самостійним органом державної влади або місцевого самоврядування, а тому, прокурором неправильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, що, в силу п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для повернення без розгляду позовної заяви прокурора.

З такою ухвалою господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, залишивши її без змін.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду погодитись не можна.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 вказаного Закону унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (v003p710-99) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної ціліс ності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської Ради від 31 січня 2011 року № 273-VI "Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів" затверджено структуру виконавчих органів Одеської міської Ради. Даним рішенням, відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) разом з іншими утворено Департамент комунальної власності Одеської міської Ради.

Відповідно до умов Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської Ради, затвердженого рішенням Одеської міської Ради від 28 лютого 2011 року № 384-VI, Свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 320645, Довідки Головного управління статистики в Одеській області від 17 жовтня 2011 року Департамент комунальної власності Одеської міської Ради зареєстрований як юридична особа, що має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки, гербову печатку, штампи, бланки.

При цьому, згідно вказаного Положення Департамент комунальної власності має статус виконавчого органу Одеської міської Ради з повноваженнями, делегованими Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , здійснювати функції держави щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та забезпечувати надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження нерухомого майна територіальної громади, а також здійснювати контроль за ефективним використанням цього майна.

З огляду на зазначене, повернення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовної заяви першого заступника прокурора Одеської області, поданої в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, без розгляду, з посиланням на неправильне визначення прокурором (його заступником) позивача у справі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є безпідставним, що свідчить про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права та наявність правових підстав для скасування постановлених у справі судових рішень й направлення справи до місцевого суду для розгляду.