Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Доповідач Волковицька Н.О.

Державна податкова адміністрація в Івано – Франківській області звернулась до господарського суду Івано - Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Івано –Франківська меблева фабрика", Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатський меблевий комбінат", Холдингової компанії "Прикарпатліс", Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс", за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: Відділення державного казначейства в місті Івано –Франківську, Міністерство фінансів України, Відкрите акціонерне товариство "Укрексімбанк" про відшкодування витрат з державного бюджету на виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України в сумі 14 504 489,00 грн. за рахунок майна боржників.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2011 року (суддя Неверовська Л.М.) рішенням від 26.09.2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" за рахунок активів в дохід державного бюджету 15594882,52 грн. простроченої заборгованості перед державою за кредитом, наданим під гарантії уряду; в задоволенні позовних вимог про стягнення 22873735,03 грн. пені відмовлено; стягнуто з Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" в дохід державного бюджету 10414,20 грн. та відповідні судові витрати; у задоволенні позову Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області до ВАТ "Івано-Франківська меблева фабрика", до Холдингової компанії "Прикарпатліс" відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатський меблевий комбінат" припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року (головуючий суддя Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення першої інстанції залишено без змін.

Державна податкова адміністрація в Івано – Франківській області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень, наданих під час судового засідання в касаційній інстанції просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нове рішення про стягнення 22 873 735,03 грн. пені.

Касаційні вимоги обгрунтовані неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України та пункту 14 "Порядку обліку заборгованості, і в тому числі простроченої, перед державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993 –1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" (174-2011-п) .

З аналогічними вимогами у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України звернувся Заступник прокурора Івано –Франківської області

Обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій спір стосується повернення кредиту в сумі 2500000,00 німецьких марок, залученого Державним експортно-імпортним банком України, як агентом Кабінету Міністрів України, в рамках кредитної лінії консорціуму банків АКА на підставі індивідуальної кредитної угоди від 25.03.1992 року № 5/0810/5622, як частини базової угоди з консорціумом банків АКА від 25.03.1992 року під гарантією Кабінету Міністрів України від 26.10.1994 року № 40-1814/96.

На умовах кредитної угоди № 02/50-100 від 25.11.1994 року Укрексімбанк надав Лісопромисловому об'єднанню "Прикарпатліс"кредит в сумі 2500000,00 німецьких марок, залучений в рамках кредитної лінії ФРН під гарантію Кабінету Міністрів України (протокол засідання Валютно-кредитної ради КМУ № 2/42 від 14.10.1994 року), на оплату контракту № 0221/93/2 від 10.11.1993 року на закупівлю сировини та хімічних речовин, укладеного між ЛПО "Прикарпатліс"та фірмою FSH Felix Schoeller Handel GmbH Co. KG.

Фінансування 100% вартості вищевказаного зовнішньоторговельного контракту здійснювалось в рамках базової кредитної угоди, укладеної між консорціумом банків АКА, ФРН, та Державним експортно-імпортним банком України, та кредитної угоди № 02/50-100 від 25.11.1994 року, укладеної між Лісопромисловим об'єднанням "Прикарпатліс"(позичальником) та Державним експортно-імпортним банком України, як фінансовим агентом Кабінету Міністрів України щодо залучення та обслуговування зазначеного кредиту.

Використання кредиту здійснювалося шляхом оплати іноземним кредитором товаророзпоряджувальних документів, які надавалися експортером згідно з умовами безвізового документарного акредитиву на суму 2,5 млн. німецьких марок (згідно з зовнішньоторговельним контрактом № 0221/93/2 від 10.11.1993 року), який був відкритий банком за заявою позичальника. Документами, що підтверджували використання кредиту для оплати контракту експортеру, виступали повідомлення іноземного кредитора.

Погашення кредиту мало здійснюватися за рахунок валютної виручки, отриманої Лісопромисловим об'єднанням "Прикарпатліс"від експорту продукції, та за рахунок виручки, отриманої від реалізації продукції на внутрішньому ринку.

Імпортні сировина та хімічна речовина (поліефірні глянцеві лаки, нітроцелюлозні меблеві лаки та плівки для каширування), поставка яких передбачалася в рамках контракту № 0221/93/2 від 10.11.1993 року, Лісопромисловим об'єднанням "Прикарпатліс"були отримані у повному обсязі та згідно з договорами комісії від 15.09.1994 року № 4/17-1/К та № 4/17-2/К передані ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат"та ВАТ "Івано-Франківська меблева фабрика".

В пункті 5.1 кредитної угоди № 02/50-100 від 25.11.1994 року визначено, що цей кредит повинен бути погашений одним платежем по закінченню 360 днів після середньозвішеної дати поставки, але не пізніше 01.12.1996 року.

До 1996 року Лісопромислове об'єднання "Прикарпатліс"забезпечувало резервування коштів для здійснення платежів за кредитом. В подальшому, всі платежі за кредитом (погашення основного боргу, відсотків та інших витрат на загальну суму 1357658,79 євро) здійснювались за рахунок коштів державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України. У зв’язку з цим у позичальника (Лісопромислового об'єднання "Прикарпатліс") виникла прострочена заборгованість перед державою, яка станом на 01.08.2011 року (згідно заяви про збільшення позовних вимог та інформаційної довідки щодо стану заборгованості ЛПО "Прикарпатліс"- а. с. 319, 333-337, Т. IV) складала 1356071,67 євро (з урахуванням частково відшкодованих позичальником витрат державного бюджету).

Порядок стягнення вказаної заборгованості на момент подання Державною податковою адміністрацією в Івано-Франківській області позовної заяви регулювався <link><v>постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 року № 1002 (1002-95-п) "Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України", яка втратила чинність у зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 174 від 02.03.2011 року (174-2011-п) "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості", що прийнята з метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України.

Згідно статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Судами встановлено, що станом на 01.08.2011 року прострочена заборгованість ЛПО "Прикарпатліс"перед державним бюджетом становить 1356071,67 євро (в тому числі основний борг за кредитом –1281801,82 євро, відсотки –66811,01 євро, інші платежі –7458,84 євро), що в національній валюті України на момент подання заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 319, Т. IV) становило 15594882,52 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 414 (414-97-п) визначено, що погашення кредиту слід проводити за рахунок майна Холдингової компанії "Прикарпатліс".

У зв’язку з ліквідацією Холдингової компанії "Прикарпатліс" згідно за наказом ФДМ України від 29.01.2001 року № 122 наказом Державного комітету промислової політики України від 22.05.2001 року № 212 Лісопромислове об’єднання "Прикарпатліс"перетворено у Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс", яке стало правонаступником усіх майнових прав і обов’язків Лісопромислового об’єднання "Прикарпатліс", про що зазначено і у Статуті новоствореного підприємства (а. с. 162-169, Т. І).

На підставі викладеного суди дійшли висновку, що заборгованість, яка виникла у зв’язку з погашенням за рахунок бюджету зобов’язань Лісопромислового об’єднання "Прикарпатліс"перед Державним експортно-імпортним банком України по кредитній угоді № 02/50-100 від 25.11.1994 року, в сумі 15594882,52 грн. слід стягнути з Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс".

Одночасно, пунктом 11 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 –1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174 (174-2011-п) (надалі –Порядок), встановлено, що нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/ фінансової допомоги.

Аналогічна норма щодо порядку нарахування пені закріплена і частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).

Відповідно до пункту 5.1 кредитної угоди № 02/50-100 від 25.11.1994 року кредит повинен бути погашений одним платежем по закінченню 360 днів після середньозвішеної дати поставки, але не пізніше 01.12.1996 року. Відповідальність позичальника за прострочення сплати заборгованості по кредиту передбачена у розділі 4 кредитної угоди. Водночас, дана угода не містить будь-яких застережень ні щодо конкретного строку нарахування пені в разі прострочення повернення кредиту, ні щодо можливості її нарахування за весь час прострочення повернення кредиту.

За таких обставин суди дійшли висновку про відмову у стягненні пені в сумі 22 873 735,03 грн.

У задоволенні позову Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області до ВАТ "Івано-Франківська меблева фабрика" та Холдингової компанії "Прикарпатліс" місцевим господарським судом відмовлено у зв’язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог в цій частині.

Провадження у справі в частині позовних вимог до ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат" припинено на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з припиненням юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.08.2011 року (а. с. 315, Т. IV).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи заявників про неправильне застосування норм матеріального права касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки, пункт 14 "Порядку обліку заборгованості, і в тому числі простроченої, перед державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993 –1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" (174-2011-п) не змінює приписів застосованого судами пункту 11 Порядку щодо пресічного строку нарахування пені, який обмежується 6 місяцями від дня коли зобов’язання повинно бути виконано.

Посилання на частину 9 статті 17 Бюджетного кодексу України також є помилковими, оскільки вищевказаний 6 місячний строк, не є строком позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Івано –Франківської області від 26.09.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі №4/51-8/203-10/148-17/37 господарського суду Івано –Франківської області залишити без змін.

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Івано –Франківській області та Заступника прокурора Івано –Франківської області залишити без задоволення.