Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: ОСОБА_1. дов. від 16.12.2011,

ОСОБА_2 дов. від 16.12.2011

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення суми боргу у розмірі 1930 727, 35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, керуючись ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 655, ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 19, ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № ДГ-0003 від 01.02.2011 року не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем протягом періоду з 28.02.2011 року по 30.06.2011 року теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 1930 727, 35 грн., який підлягає стягненню.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2011 року (суддя Д.Г.Заєць) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" 1 930 727, 35 грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року (судді: Майданевич А.Г. –головуючий, Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, судові рішення мотивовані доведеністю позовних вимог.

В касаційній скарзі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 01.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" (постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (споживач) укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № ДГ-0003, за умовами якого постачальник зобов’язався постачати споживачеві теплову енергію у вигляді пари в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014 року (п. 10.1. договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді пари та технологічної потреби споживача.

Додатком 1 до договору № ДГ-0003 від 01.02.2011 року встановлено, що постачальник постачає споживачеві в період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року теплову енергію в кількості 55 000 Гкал з розподілом теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам –розрахунковим методом: в І квартал (лютий-березень) –10 000 Гкал, в ІІ квартал (квітень-червень) –15 000 Гкал, ІІІ квартал (липень-вересень) 15 000 Гкал, ІV квартал (жовтень-грудень) –15 000 Гкал.

Тарифи (ціни), за якими постачальник постачає теплову енергію споживачеві, визначені сторонами в додатку 2 до договору № ДГ-0003 від 01.02.2011 року (п. 3.1. договору), згідно з яким вартість 1Гкал з урахуванням ПДВ становить 729,00 грн.

31.03.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року, в якій сторони узгодили, що з 01.03.2011 року постачальник постачає теплову енергію споживачеві за тарифом (ціною) 540,00 грн. за 1 Гкал (в тому числі ПДВ) (т.1 а.с. 11).

Загальна сума даного договору складається із місячних сум вартості проданої (поставленої) теплової енергії (п. 3.3. договору).

Порядок розрахунків передбачено сторонами в розділі 4 договору, відповідно до якого оплата за теплову енергію проводиться споживачем на розрахунковий рахунок постачальника згідно затвердженого тарифу (ціни) та за чіткого дотримання пріоритетності оплати за першої за часом поставленої теплової енергії (п. 4.1).

Згідно з п. 4.2 договору передбачено, що споживач зобов’язується за 5 днів до початку звітного місяця провести попередню оплату постачальнику у розмірі 100 (сто) відсотків від вартості очікуваної у звітному місяці поставленої теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично поставлену у звітному місяці теплову енергію проводиться споживачем до 10-го числа місяця наступним за звітним, відповідно до облікових документів, зазначених у пункті 5.3 даного договору, та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Не виставлення або несвоєчасне виставлення рахунків за продану теплову енергію не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку.

У разі наявності заборгованості за попередні звітні періоди кошти, що надходять від споживача, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості і лише після цього в рахунок поточних платежів (п. 4.3.).

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.3. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Обсяг фактично спожитої теплової енергії оформляється актом приймання-передачі спожитої теплової енергії, який підписується та скріплюється печатками постачальника та споживача до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийнять майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №ДГ-0003 купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідача теплову енергію і вигляді пари в необхідних йому обсягах, а відповідач –оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом періоду з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року передав, а відповідач прийняв теплову енергію в кількості 24 232, 21 Гкал на загальну суму 13351 367, 70 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, 30.04.2011 року, 31.05.2011 року та 30.06.2011 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії за договором № ДГ-0003 від 01.02.2011 року виконав лише частково на загальну суму 11 215 006,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (т.1 а.с. 80-132).

Крім того, 10.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 205 634,35 грн. у зв’язку з тим, що у позивача наявна сума боргу у розмірі 205 634,35 грн. перед відповідачем на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за №ДГ-0027/116, укладеного між позивачем та відповідачем 06.04.2011 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, цілком вірно встановили, що зараховані зустрічні вимоги є зустрічними, оскільки позивач за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а відповідач за першим зобов'язанням є кредитором за другим, а також є однорідними (пов'язані зі сплатою грошових коштів).

Звертаючись із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач також просив відповідача сплатити суму боргу –різницю в сумі 1 930 727, 35 грн. (з урахуванням зарахованого боргу позивача перед відповідачем) до 15.08.2011 року.

Однак, доказів оплати відповідачем залишку боргу у сумі 1 930 727, 25 грн. за передану протягом лютого-червня 2011 року теплову енергію матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо договором не передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 7.2.5 договору споживач зобов’язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію відповідно до умов цього договору та правил.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що доказів перерахування позивачу решти боргу відповідач не надав, то колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанції цілком правомірно задовольнили вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1930 727, 35 грн. боргу.

Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та зазначає, що апеляційний господарський суд не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2011 року, від 31.05.2011 року та 30.06.2011 року, які не є належними та допустимими доказами існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № ДГ-0003 від 01.02.2011 року, оскільки підписані неповноважною на те особою Панковим В.А.

Однак, зазначене твердження скаржника до уваги колегією суддів касаційної інстанції не приймається, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявна копія довіреності, видана виконуючим обов'язки генерального директора державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" Дмітрієвим А.Ю. щодо повноважень заступника генерального директора з юридичних питань Панкова В.А. Крім того, факт прийняття теплової енергії від позивача підтверджується також і наявністю печатки підприємства відповідача на зазначених актах.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідач не довів свої твердження, викладені в касаційній скарзі, а посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2011 року у справі № 23/120-11 без змін.