розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ "Укрсоцбанк" на постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. по справі № 5/23б за заявою ОСОБА_5 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7,-

Постановою господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Березуцького Є.Ю., зобов'язано ліквідатора письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів про визнання боржника банкрутом та надати суду відповіді.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. скасувати та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "Укрсоцбанк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2011р. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Донецької області про визнання банкрутом відсутнього боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.01.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому суд першої інстанції виходив з того, боржник за місцем реєстрації відсутній, що підтверджується актом державного виконавця, заборгованість перед кредитором на даний час не погашена.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції послався на те, що підставами для визнання відсутнього боржника ФОП ОСОБА_7 банкрутом є заборгованість його перед кредитором в сумі 383 609,04грн., що підтверджується рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 13.09.2010р. по справі № 2-4741-10; постанова Відділу Державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку від 01.12.2010р., якою виконавчий лист 2-4741, виданий Мар’їнським районним судом, повернуто стягувачеві без виконання та акт державного виконавця від 01.12.2010р., яким встановлено факт відсутності боржника за місцезнаходженням, що унеможливлює виконання документу.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які передбачені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, встановленого для їх погашення згідно ч.3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оцінюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Згідно ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство, ініціюючий кредитор надав суду докази безспірності своїх вимог до боржника, докази звернення до виконавчої служби про стягнення безспірної заборгованості відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ; результати проведення виконавчого провадження, а саме: встановлення факту відсутності боржника за місцезнаходженням, що унеможливлює виконання документу.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Так ж сама адреса зазначена і у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2011р. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження саме за цією адресою боржника. За результатами здійснення заходів, необхідних при проведенні виконавчих дії, державним виконавцем складено акт від 08.12.2010р. та встановлено, що "За адресою: АДРЕСА_1 ніхто не мешкає. Місце знаходження боржника не відоме".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно вимог п.1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Пунктом 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи –підприємця: ім'я фізичної особи, ідентифікаційний номер фізичної особи –платника податків або номер та серія паспорта, місце проживання тощо.

Відповідно до п.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Отже, вимоги п. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не регулюють правовідносини за участю фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження заявника касаційної скарги щодо відсутності у господарського суду правових підстав для порушення провадження по справі про банкрутство фізичної особи –підприємця на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення без змін постанови господарського суду про визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 банкрутом у зв'язку з встановленим судом фактом неспроможністю боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Тому постанова господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи і підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних постановах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. по справі № 5/23б залишити без змін.