Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просто" (далі –ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі –ТОВ "Епіцентр К") 8 139 483,82 грн. основного боргу, 414 299,72 грн. пені, 1 033 713,76 грн. інфляційних втрат, 333 826,01 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору підряду № 71/ГП від 01.02.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 23/236 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Епіцентр К" на користь ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто" 8 139 483,82 грн. основного боргу, 414 299,72 грн. пені, 1 033 713,76 грн. інфляційних втрат, 333 826,01 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 23/236 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, стягнуто з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто" на користь ТОВ "Епіцентр К" 12 750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. у справі № 23/236, ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 23/236 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/66 від 14.02.2012 р., у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1. з посади судді Вищого господарського суду України, справу № 23/236 передано на повторний автоматичний розподіл справ.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто" до провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 28.02.2012 р. о 10 год. 25 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, між ТОВ "Епіцентр К" як замовником та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (далі –ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус") як підрядником 01.02.2008 р. укладено договір підряду № 71/ГП, за умовами якого підрядник зобов’язався виконати на свій ризик, власними та залученими силами, своїми матеріально-технічними засобами та з матеріалів замовника комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві торгового центру будівельних матеріалів по вулиці 250-річчя Донбасу у місті Макіївці, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що укладений між сторонами договір № 71/ГП від 01.02.2008 р. за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

За договором будівельного підряду, згідно з ст. 875 ЦК України, підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 6.3.6 договору замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані підрядником роботи протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від підрядника повідомлення про готовність робіт до приймання-передачі та підписати Акт приймання-передачі або надати вмотивовану відповідь.

Оплата виконаних робіт, згідно п. 12.3 договору, здійснюється замовником поетапно протягом десяти банківських днів після підписання сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт.

ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" 02.07.2009 р. направлено на адресу ТОВ "Епіцентр К" лист № 325/06/09 з вимогою підписати додані до нього акти виконаних робіт за договором № 71/ГП від 01.02.2008 р.

У відповідь на зазначений лист ТОВ "Епіцентр К" листом № 199/33 від 14.07.2009 р. фактично підтвердило отримання актів виконаних робіт від ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" та повідомило про їх розгляд до 10.08.2009 р. Місцевий господарський суд встановив, що відповідно до наведених у листі пояснень, ТОВ "Епіцентр К" відстрочило розгляд та підписання актів у зв’язку з необхідністю зведення всіх обсягів робіт всіх організацій, що виконували будівництво об’єкту.

Згідно з п. 13.2 договору у випадку, якщо замовник не підписує акт виконаних робіт, він повинен протягом п’яти днів з моменту його отримання надати підряднику вмотивовану відмову.

Також при укладенні договору № 71/ГП від 01.02.2008 р. сторони дійшли згоди (пункт 13.3), що у випадку непідписання замовником Акта виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченні строку, вказаного в п. 13.1.1 договору, Акт вважається підписаним, а роботи –прийнятими та підлягають оплаті.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено його господарське зобов’язання за договором № 71/ГП від 01.02.2008 р. в частині належного прийняття виконаних підрядником робіт.

Також місцевим господарським судом було встановлено, що листом від 07.09.2009 р. ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" повідомило відповідача про зміну свого найменування на ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон", а також нові платіжні реквізити для здійснення розрахунків, а листами від 30.09.2009 р. та від 15.10.2009 р. повторно направило для підписання акти виконаних робіт, докази підписання або направлення вмотивованої відмови від підписання яких відсутні.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору.

Свобода договору включає і вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору підряду № 71/ГП від 01.02.2008 р., а саме пунктів 12.3 та 13.3, та норм чинного законодавства, дійшов вірного висновку, що у відповідача виник обов’язок оплатити вартість визначених актами приймання-передачі робіт.

Місцевий господарський суд, з посиланням на матеріали справи та норми статей 512 –517 ЦК України (435-15) , дійшов вірного висновку, що підставою, за якою позивач набув право вимоги до відповідача за договором підряду № 71/ГП від 01.02.2008 р., є укладений 10.02.2011 р. між ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто" договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" відступило ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Просто" належне йому право вимоги за договором підряду № 71/ГП від 01.02.2008 р.

Також місцевий господарський суд встановив, що 14.03.2011 р. ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" листом № 01-03 повідомило відповідача про відступлення ним права вимоги за договором № 71/ГП від 01.02.2008 р., а 07.04.2011 р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором, яка була залишена без відповіді.

З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегією суддів касаційної інстанції визнається правомірним висновок місцевого господарського суду, зроблений з посиланням на положення укладеного між сторонами договору, норми статей 526, 512 –517, 526, 629, 875 ЦК України (435-15) , статті 193 ГК України, щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 139 483,82 грн. заборгованості.

Порушення зобов'язань, відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду, з посиланням на положення п. 15.7 договору № 71/ГП від 01.02.2008 р., норми статей 611, 614, 625, 886 ЦК України, щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 414 299,72 г рн. пені, 1 033 713,76 грн. інфляційних втрат, 333 826,01 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" та правомірно задовольнив позов.

У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та необґрунтовано скасував рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам законодавства, викладеним у ньому, а тому дане судове рішення підлягає залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України (1798-12) , п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просто" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. у справі № 23/236 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 23/236 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просто" 28 230,00 грн. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просто" надлишково сплачений судовий збір в сумі 1 890,00 грн., сплачений квитанцією № ПН937 від 09.12.2011 р.