Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури – Кривоклуб Т.В.,

Міністерства оборони України –Ганкевич О.Ю.,

ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" –Войцеховського А.Є.,

ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" –не з’яв.,

ТОВ "Євроойл" –не з’яв.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 (суддя Калініченко А.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 (колегія суддів у складі: суддя Балюкова К.Г. –головуючий, судді Видашенко Т.С., Волков К.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 06.10.2011, постанову апеляційного суду від 28.11.2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.10.2004 Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (продавець) та ТОВ "Євроойл" (покупець) був підписаний контракт № 2210/08, згідно з умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти будівлю їдальні № 2, загальною площею 794,9 м2, яка розташована по вул. Свердловій, 38 в місті Ялта.

Вказаний контракт укладено на підставі дозволу № 227/4165 від 21.09.2004, яким Міністерство оборони України в особі директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, що діє на підставі довіреності Міністерства оборони України від 06.04.2004 № 148/929 дозволило Державному підприємству "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" відчуження майна підприємства, зазначеного в дозволі.

26.10.2004 Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл" складено та підписано акт приймання-передачі майна, а саме будівлі їдальні № 2, загальною площею 794,9 м2, розташованої по вул. Свердловій, 38 в місті Ялта.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" про визнання дійсним контракту № 2210\08 від 22.10.2004.

На підставі вказаного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 у справі № 2-19/16868-2004 за ТОВ "Євроойл" зареєстровано право власності на будівлю їдальні № 2, загальною площею 794,9 м2, розташованої по вул. Свердловій, 38 в місті Ялта, про що свідчить витяг № 8153118 з реєстру права власності на нерухоме майно.

Зазначена справа № 2-19/16868-2004 розглядалась господарськими судами неодноразово і останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2008 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Євроойл" про визнання дійсним контракту № 2210/08 від 22.10.2004 –відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2008.

28.09.2006 ТОВ "Євроойл" та ТОВ "Барконд" складено та підписано акт приймання-передачі внеску учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Барконд", відповідно до якого ТОВ "Євроойл" передає, а ТОВ "Барконд" приймає у власність майно, у тому числі: споруду їдальні № 2, загальною площею 794,9 м2, розташовану по вул. Свердловій, 38 в місті Ялта.

В подальшому, право власності на вказану будівлю їдальні № 2 зареєстровано за ТОВ "Барконд".

25.06.2008 ТОВ "Барконд" (продавець) та ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, згідно з яким продавець зобов’язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язався прийняти нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: місто Ялта, вул. Свердлова, 38 і сплатити за них обговорену грошову суму. До складу об’єктів продажу за даним договором входить, у тому числі будівля їдальні № 2, загальною площею 794,9 м2, яка належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва № 1594 від 17.10.2006. Вказаний договір є чинним, оскільки недійсним у встановленому порядку він не визнавався.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу від 25.06.2008 право власності на будівлю їдальні № 2 зареєстровано за відповідачем.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1979 від 12.11.2009 спорудам, які розташовані по вул. Свердлова № 32, 34, 38, надано одну поштову адресу: вул. Свердлова 34 в місті Ялта.

Судами також встановлено, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 у справі № 2-29/463-2009 за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Євроойл" про визнання контрактів недійсними, провадження по вказаній справі припинено на підставі пункту 11 частини 1 ст. 80 ГПК України, тому що контракт № 2210/08 від 22.10.2004 є нікчемним правочином на підставі частини 1 ст. 220 ЦК України, у зв’язку з порушенням встановленої форми, зокрема дотримання вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації угод, а тому на підставі частини 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У зв’язку з тим, що вибуття спірного майна із володіння держави сталось на підставі нікчемного правочину, прокурор звернувся з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи викладені вимоги, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волі.

В той же час, як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 1.2 контракту № 2210/8 від 22.10.2004, об’єкт продажу належав державі в особі Верховної Ради України та був закріплений на праві господарського відання за державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", який, в свою чергу, відповідно до Статуту мав право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, були позивачем, відповідачем у суді. На Міністерство оборони України було покладено функції управління цим майном, який здійснює контроль за ефективністю використання, закріпленого за підвідомчими підприємствами, майном.

Міністерством оборони України на укладення контракту № 2210/08 від 22.10.2004 було видано дозвіл № 227/4165 від 21.09.2004.

Таким чином, і органу управління майном і органу, якому майно було передано у володіння на праві господарського відання, було не тільки відомо про здійснення угоди купівлі-продажу майна підприємства, але й результати були бажаними для них.

Крім того, сплачена за контрактом № 2210/08 сума, за його умовами поступила на рахунок державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", тобто фактично була прийнята державою та доказів її повернення після встановлення нікчемності контракту не має, що свідчить про наступне схвалення власником майна правочину з його відчуження, укладеним державною установою у володінні якого це майно перебувало.

Також, спірне майно перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, згідно з яким, останній зобов’язався сплатити за нерухоме майно грошову суму у розмірі 2031433,00 грн., а тому факт платності набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, виключає право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Посилання скаржника у касаційній скарзі про вибуття майна поза волею позивача, були перевірені судами попередніх інстанцій, які правомірно не взяли їх до уваги, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі підтверджена матеріалами справи, що виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 у справі № 5002-22/2999-2011 залишити без змін.