Рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року у справі №7/227 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року у справі №7/227 (судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.) в позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "Л.І.Т. груп" просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року у справі №7/227 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року у справі №7/227, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 1, 2, 33, 34, 43, 79 ГПК України, оскільки: по-перше, в порушення ст. 43 ГПК України судом неправильно дано оцінку доказам у справі; по-друге, відповідачем не направлялась заява про припинення договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007 року в розумінні п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди, тобто після 31.12.2010 року; по-третє, доказів надсилання заяв про припинення дії договору оренди відповідачем надано не було.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Першикова Є.В. від 14.02.2012 року №03.08-05/66 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Бакуліна С.В., Глос О.І.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія судді Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

20.12.2007 року між ТОВ "Л.І.Т. груп" та ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" було укладено Договір оренди вагонів № 7/ДР-1, згідно з умовами якого ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" зобов'язався передати в операційну оренду піввагони, а ТОВ "Л.І.Т. груп" зобов’язався прийняти у платне користування вагони без передачі права власності та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.3 та п. 2.6 договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 відповідач передав, а позивач прийняв піввагони в загальній кількості 161 одиниці. У зв’язку зі зменшенням обсягів перевезень відповідачем було повернуто 19 піввагонів, у зв’язку з чим у відповідача знаходилось 142 піввагони.

Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 встановлено з 20.12.2007 року до 31.12.2008 року.

Відповідно до п. 10.3 договору після закінчення строку дія цього договору може бути продовжена на інший строк за взаємною згодою сторін; при відсутності такої згоди вагони підлягають обов’язковому поверненню орендодавцю у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до Додаткової угоди від 25.12.2008 року № 5 строк дії договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 було продовжено до 31.12.2009 року та додаткової угоди від 08.12.2009 року № 7 - до 31.12.2010 року.

ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" листами від 14.12.2010 року № 3005 та від 23.12.2010 року № 3133 повідомив ТОВ "Л.І.Т. груп" про закінчення терміну дії договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 та про необхідність повернення піввагонів згідно з умовами п. 2.9 договору до 31.12.2010 року.

Вважаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди №7/ДР-1 є продовженим у зв'язку з неповідомленням орендаря протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору про його припинення, ТОВ "Л.І.Т. груп" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" про визнання договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, а саме до 31 грудня 2011 року та про зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії по виконанню умов договору від 20.12.2007 року № 7/ДР-1, а саме: передати позивачу в операційну оренду піввагони в кількості 500 одиниць, що знаходяться на балансі та у власності відповідача (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20.10.2011 року).

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: по-перше, термін дії договору оренди вагонів від 20.12.2007 року № 7/ДР-1 узгоджено умовами договору (п.10.1) та додаткових угод до договору до 31.12.2010 року; по-друге, в п. 10.3 договору сторони передбачили можливість продовження дії договору оренди після закінчення його строку за взаємною згодою сторін; по-третє, відповідач листами №3005 від 11.12.2010 року та №3133 від 23.12.2010 року повідомив позивача про закінчення терміну дії договору 31.12.2010 року та необхідність повернути орендоване майно; по-четверте, суд апеляційної інстанції ще дійшов висновку про невірно обраний спосіб захисту порушених прав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову є визнання договору оренди державного майна продовженим на той самий термін і на тих самих умовах на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"та зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії по виконанню умов договору.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007 року договір діє з моменту підписання до 31.12.2010 року (з урахуванням внесених змін до договору додатковими угодами №5 від 25.12.2008 року та №7 від 08.12.2009 року).

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, при цьому одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ст. 10.4 договору оренди №7/ДР-1 дія цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений.

Відповідно до п. 10.3 договору оренди після закінчення строку дія цього договору може бути продовжена на інший строк за взаємною згодою сторін; при відсутності такої згоди вагони підлягають обов'язковому поверненню орендодавцю у встановлений цим договором порядку.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься у п.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 03.06.08р. у справі № 2-11/9948-2007).

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на дату закінчення строку договору оренди мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк про що свідчать листи відповідача №3005 від 11.12.2010 року та №3133 від 23.12.2010 року, в яких ДП " Дарницький вагоноремонтний завод" повідомляє позивача про закінчення терміну дії договору оренди від 20.12.2007 року №7/ДР-1 31.12.2010 року і необхідність повернути відповідачу орендовані вагони не пізніше останнього дня оренди –31.12.2010 року.

Таким чином, господарськими судами встановлено факт вчинення орендодавцем заперечень проти продовження договору оренди.

Доводи касаційної скарги про неподання відповідачем доказів надіслання заяв про припинення дії договору оренди №7/ДР-1 на адресу позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні листи- відповіді позивача на листи відповідача про закінчення терміну дії договору оренди і необхідність повернути орендовані вагони.

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. у справі №7/227 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Л.І.Т. груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. у справі №7/227 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. у справі № 7/227—без змін.