Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М., . Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі № 9/17-2784-2011 за позовом публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до приватного підприємства "Орбіта Юг" та малого приватного підприємства "Будівельник" про визнання недійсним договору,

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним укладеного між ними договору від 01.10.2012 року № 10 про користування нерухомим майном у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки цей правочин було укладено іпотекодавцем щодо передачі в користування нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, без згоди іпотекодержателя.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2011 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено та визнано недійсним договір від 01.10.2012 року № 10 укладений між відповідачами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року (судді Пироговський В.Т., Жеков В.І., Картере В.І.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ "Західінкомбанк" (банк) та ТОВ "Істок" (позичальник) було укладено кредитний договір від 13.12.2007 року № 70, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на умовах платності та поверненості кредитні кошти, а позичальник зобов’язався повернути надані кредитні кошти, проценти за користування ними та здійснити інші платежі у розмірі та випадках передбачених кредитним договором. Термін користування кредитними коштами встановлено до 12.12.2012 року.

13.12.2007 року між ПАТ "Західінкомбанк" (іпотекодержатель) та МПП "Будівельник" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець, в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "Істок", що виникають з вказаного вище кредитного договору та додаткових до нього договорів, передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля магазину № 5, що розташована за адресою: Одеська обл., смт. Затока, міста Білгород-Дністровського, вул. Приморська, 57, що належить іпотекодавцю; нежитлова будівля магазину № 6, що розташована за адресою: Одеська обл., смт. Затока, міста Білгород-Дністровського, вул. Приморська, 57 "а", що належить іпотекодавцю.

Відповідно до п. 4.4., 4.4.4. іпотечного договору від 13.12.2007 року іпотекодавець має право виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, але не має права відчужувати та передавати його в будь який спосіб без письмової згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії цього договору. Правочин вчинений без письмової згоди іпотекодержателя щодо предмету іпотеки є недійсним.

01.10.2011 року між ПП "Орбіта Юг" (сторона 1) та МПП "Будівельник" (сторона 2) укладено договір від № 10, згідно умов якого сторона 2 передає, а сторона 1 приймає в користування магазин № 5 та магазин № 6, що розташовані за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська 57-57а.

Предметом даного судового розгляду є вимоги іпотекодержателя про визнання недійсним договору про користування нерухомим майном, яке перебуває в іпотеці, укладеного без згоди іпотекодержателя, у зв'язку з суперечністю вимогам закону.

Висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та про відмову в позові обґрунтовано нікчемністю спірного правочину та відсутністю підстав для визнання його недійсним у судовому порядку.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, у разі якщо під час розгляду судом спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного буде встановлено, що правочин є нікчемним, недійсність якого прямо передбачена законом, суд в мотивувальній частині рішення повинен встановити факт нікчемності такого правочину, а в резолютивній –відмовити в позові про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір користування майном, яке перебуває в іпотеці, укладений між відповідачами, було вчинено без згоди іпотекодержателя цього майна, що в силу наведених норм закону та умов договору іпотеки (п.п. 4.2, 4.4, 4.4.4.) свідчить про недійсність (нікчемність) такого правочину в силу закону, а тому визнання такого договору недійсним в судовому порядку не вимагається.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог наведених норм права та умов договору встановивши факт нікчемності такого правочину, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові у зв'язку з нікчемністю спірного договору, недійсність якого прямо передбачена законом.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року –без змін.