Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: ОСОБА_4 (представник за дов. від 13.01.2012р. б/н),

третьої особи: не з’явився,

прокуратури: Говоруха О.О. (прокурор Генеральної прокуратури України, за посв. дійсним до 05.02.2013р. № 171)

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Полюс", третя особа Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2011р. у справі № 41/329, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р., позов задоволений.

Вказані судові акти мотивовані тим, що у ПАТ "Полюс" в порушення вимог чинного законодавства відсутні правовстановлюючі документи на самовільно зайняту ним земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Електротехнічна, 18 у Деснянському районі м. Києва, кадастрові номери 62:021:020, 61:021:082, 62:021:083.

Не погоджуючись з постановою, ПАТ "Полюс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу, тим, що суд апеляційної інстанції визнав порушення складання Акту перевірки вимог земельного законодавства №418/03 від 04.07.2011р., але неправильно надав їм правової оцінки, які вплинули на винесення рішення з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2011р. Головним управлінням земельних ресурсів складено акт №418/03 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: вул. Електротехнічна, 18 у Деснянському районі м. Києва, кадастрові номери 62:021:020, 61:021:082, 62:021:083, з якого вбачається, що відповідач використовує земельні ділянки загальною площею 2, 16 га для експлуатації та обслуговування оптової бази з адмінбудинком, гостьової автомобільної стоянки та майданчиків для торгівлі сезонними овочами. В результаті перевірки також виявлено, що на земельній ділянці з боку водойми відповідачем розміщено заклад громадського харчування (кафе "Колиба"). Частина території кафе розміщена за межами наданих земельних ділянок. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить близько 0, 07 га.

Зазначений акт перевірки, як єдиний доказ використання відповідачем в порушення вимог ст. 125 ЗК України спірної земельної ділянки, позивачем покладено в основу позовної заяви про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

В ході перегляду справи апеляційний господарський суд встановив невідповідність зазначеного акту перевірки вимогам земельного законодавства, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) (ст. 5-7) та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) (ст. 10) і обґрунтовано не взяв його до уваги, як доказ на підтвердження позовних вимог прокурора.

Натомість обґрунтовуючи свої висновки про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог прокурора, господарський суд апеляційної інстанції послався на встановлене місцевим господарським судом, а саме, що земельна ділянка площею 0,07 га за адресою: вул. Електротехнічна, 18 у Деснянському районі м. Києва в користування відповідачу не надавалась та використовується останнім під розміщення закладу харчування –кафе без правовстановлюючих документів на неї.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Прийняті у справі судові рішення цим вимогам не відповідають з огляду на таке.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів – фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи відхилення судом, як неналежний доказ, акту перевірки №418/03 від 14.07.2011р., висновок суду про доведеність позовних вимог колегія вважає передчасним, оскільки інших доказів на підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки розміром саме 0,07 га, саме відповідачем та саме за вказаною в позові адресою із наданням схеми її розташування на місцевості матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, а також не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає рішення та постанову господарського суду попередніх інстанцій такими, що підлягають скасуванню з передачею справи до господарського суду 1-ї інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. та рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2011р. у справі №41/329 скасувати.

Справу направити до господарського суду м. Києва на новий розгляд.