У серпні 2010 року Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство "Надія" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Селянського фермерського господарства "ОСОБА_6." про витребування озимого ячменю у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174,78 грн. та озимої пшениці у кількості 889,28 тон на загальну суму 867 981,75 грн., всього на загальну суму 1 296 156,53 грн., як безпідставно отриманого майна.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 у порядку ст. 24 ГПК України, господарським судом за власною ініціативою, залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області у якості відповідача 2.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 08.12.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Бойченко К.І., Шевкова Т.А.) від 04.07.2011 рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія" без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2010 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Надія" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення у справі судами попередніх інстанцій не забезпечено повного, всебічного та об"єктивного судового розгляду справи та порушено ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та ст. 43, 22, 34 ГПК України.

08.02.2012 від Селянського фермерського господарства "ОСОБА_6." до Вищого господарського суду України надійшло клопотання про залишення без розгляду касаційної скарги. Клопотання мотивовано тим, що касаційну скаргу від імені позивача підписано ОСОБА_1., згідно довіреності виданої директором Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія" ОСОБА_8., яка втратила чинність.

Заявлене клопотання про припинення касаційного провадження № 27/181/10, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що згідно витягу з ЄДР станом на 11.11.2011 керівником (головою ліквідаційної комісії) Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія" є ОСОБА_8, а довіреність б/н від 20.10.2010 видана ОСОБА_8 та дійсна до 20.10.2012.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з довідкових даних Державного статистичного спостереження форми 4-СГ посівів озимих культур на зерно та зелений корм під урожай наступного року станом на грудень 2009 року, а також актами про використання мінеральних добрів та витратам по механізаторам та тракторним бригадах та постановами про відмову в порушенні кримінальної справи Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.07.2010 та від 07.07.2010, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Надія" у вересні-жовтні 2009 року обробило та засіяло озимими сільськогосподарськими культурами поля загальною площею 1000 га.

Згідно даних Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія", протягом зими 2010 року, оброблені та засіяні ним землі, було розпайовано та передано у власність фізичним особам, які в свою чергу уклали договори оренди із відповідачем.

Звертаючись до суду з позовом Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Надія" вказувало на те, що в червні-липні 2010 року Селянським фермерським господарством "ОСОБА_6.", порушуючи право власності позивача на посіви сільськогосподарських культур, викошено 200 га озимого ячменю у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174,78 грн. та 224 га озимої пшениці у кількості 889,28 тон на загальну суму 867981,75грн., які відповідачем незаконно присвоєно, що і стало підставою для звернення до суду з позовом відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України про витребування безпідставно набутого відповідачем за рахунок позивача озимого ячменю у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174,78 грн. та озимої пшениці у кількості 889,28 тон на загальну суму 867 981,75 грн.

Тобто, предметом спору у даній справі є витребування безпідставно набутого майна.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України збирання врожаю на земельних ділянках, які були в оренді у позивача у 2008-2009 роках., саме відповідачем, наявності у відповідача озимого ячменю у кількості 466т на суму 428 174,78 грн., озимої пшениці у кількості 889,28т на суму 867 981,75грн., який належить ДП "Сільськогосподарське підприємство "Надія"; не доведено, що СФГ "ОСОБА_6." прийняті в оренду саме земельні ділянки, які знаходились у постійному користуванні ДП "Сільськогосподарського підприємства "Надія", отже не доведено саме факт збирання врожаю та володіння відповідачем майном без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України .

Разом з тим, колегія суддів вважає висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

З огляду на зазначене, при застосуванні вказаних норм підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави, а також наявність підстав для повернення майна або його вартості.

За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Так, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі посівів озимих зернових культур на баланс ТОВ "Надія-2009" від 01.07.2010, згідно якого ДП СП "Надія" передано на баланс ТОВ "Надія-2009" посіви зернових врожаю 2010 року в кількості: озимий ячмінь –200 га., озима пшениця –376 га.

Факт збирання врожаю, що належить ДП СП "Надія" саме СФГ "ОСОБА_6." підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.07.2010 та від 07.07.2010.

Зокрема, в мотивувальній частині постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.07.2010 встановлено, що голова СФГ "ОСОБА_6." здійснював збір урожаю, засіяного восени 2009 році ДП СП "Надія": озимого ячменю в с. Підспір`я на підставі укладених договорів оренди с колишніми членами ДП СП "Надія" та керувався ст.ст. 95, 125 Земельного кодексу України, та позивач мав право згідно ст. 22 ЦК України на відшкодування упущеної вигоди, так як вищенаведеним підприємством було засіяно озиму пшеницю восени 2009 року та не отримано прибуток у зв`язку з відсутністю права власності на вищенаведені земельні ділянки, що є цивільно-правовими відносинами, які розглядаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно, а у разі неможливості повернення безпідставно набутого майна в натурі потерпілому відшкодовується його вартість.

Отже, враховуючи те, що факт набуття СФГ "ОСОБА_6." майна без належних правових підстав (200 га озимого ячменю у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174,78 грн. та 224 га озимої пшениці у кількості 889,28 тон на загальну суму 867981,75грн.) підтверджено належними допустими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 2 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2010 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011 у справі N 27/181/10 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011 та рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2010 у справі N 27/181/10 задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2011 та рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2010 у справі N 27/181/10 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

4. Зобов`язати Селянське фермерське господарство "ОСОБА_6." (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) повернути Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Надія" (код ЄДРПОУ 33318041, місцезнаходження: Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Вавілова, 1,) безпідставно набуте майно: озимий ячмінь у кількості 466 тон на загальну суму 428 174,78 грн. та озиму пшеницю у кількості 889,28 тон на загальну суму 867 981,75 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору –12 961,57 грн. (дванадцять тисяч дев`ятьсот шістьдесят одна) грн. 57 коп.