( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs19919157) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs27491629) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs17854621) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs24598208) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.07.2011 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 06.12.2011 року

у справі № 3/139

господарського суду міста Києва

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_4

до Приватного вищого навчального закладу

"Європейський університет"

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 526 222,81 грн.

та повернення майна

за участю представників:

позивача - ОСОБА_5

відповідача - Боюка В.В.

третьої особи - не з"явились

В грудні 2010 року Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" про стягнення з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 390 000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна, 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди), 3 055 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 667,81 грн. за неналежне виконання договірних зобов‘язань по договору суборенди б/н від 02.03.2010 року. Також позивач просив зобов‘язати Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" у десятиденний строк з дати набрання рішенням законної сили повернути за актом приймання-передачі приміщення на двох поверхах, площею 300 кв. м., розташовані в місті АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2010 порушено провадження у справі № 5002-24/6148-2010 та призначено її до розгляду, а ухвалою цього ж суду від 02.02.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Енвірон".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 від 09.03.2011 року позов задоволено частково; стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" на користь Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 3 055 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 667,81 грн.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено; з позивача в доход Державного бюджету м. Сімферополя стягнуто недоплачене позивачем державне мито в розмірі 3 647,23 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 у справі № 5002-24/6148-2010 скасовано, а матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Сітайло Л.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" на користь Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 65 000 грн. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 року, 3 055 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних у розмірі 667,81 грн., 687,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 30,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України недоплачене державне мито в розмірі 3 647,23 грн.

В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові акти першої й апеляційної інстанцій в частині відмови в позові щодо стягнення з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" 390 000 грн. неустойки, 67500 грн. збитків (упущеної вигоди) та зобов"язанні останнього повернути позивачу приміщення, площею 300 кв. м., розташовані в місті АДРЕСА_1.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.07.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енвірон" (орендодавець) та Суб"єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір оренди б/н, за яким орендодавець передав орендарю у володіння по акту приймання - передачі приміщення, площею 300 кв. м., розташовані в місті АДРЕСА_1, на двох поверхах будівлі.

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди строк оренди встановлено з 01.10.2002 по 01.10.2017.

Згідно пункту 2.5 договору оренди орендар вправі здавати орендований об‘єкт в суборенду.

02.03.2010 року між Суб"єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 та Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" (суборендар) укладено договір суборенди б/н, за яким позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення, площею 300 кв. м., розташовані в місті АДРЕСА_1, на двох поверхах будівлі з метою організації навчального процесу.

Відповідно до п. 2.1 договору суборенди орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акту приймання - передачі приміщення та оплати за поточний місяць.

Згідно пп. 3.1., 4.2. договору суборенди орендна плата визначається за погодженням сторін і становить 65 000 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до п'ятого числа поточного місяця. До обов‘язків орендаря входить, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

З пункту 9.1 договору суборенди вбачається, що договір діє до 02.09.2010 року, тобто не перевищує строку договору оренди (01.10.2017 року).

Відповідно до п. 9.2. договору суборенди зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно до п. 9.3 договору суборенди за ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктами 2.3., 2.4. договору суборенди передбачено, що у разі припинення цього договору приміщення повертається відповідачем позивачу а п‘ятиденний термін по акту прийому-передачі. Приміщення вважається поверненим позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Згідно п. 4.4 договору суборенди у разі припинення або розірвання договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу орендоване приміщення у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого приміщення з вини орендаря.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами за вих. 19/08-3 від 19.08.2010 року, вих. №25/08 -11 від 25.08.2010 року та вих. № 03/09-1 від 03.09.2010 року про сплату орендну плату за серпень 2010 року та повідомив про припинення дію договору з 02.09.2010 і відмову від подальшого його продовження.

Вимоги позивача мотивовані безпідставним перебуванням відповідача у приміщенні після припинення дії договору (після 02.09.2010 року), внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача повернути вищезазначене приміщення та у примусовому порядку стягнути з останнього орендну плату за серпень 2010 року у розмірі 65 000 грн., а також за прострочення виконання грошового зобов"язання інфляційні витрати у розмірі 3 055 грн., 3% річних в сумі 667,81 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань щодо своєчасного повернення об‘єкта оренди після закінчення строку дії договору суборенди сплатити позивачу неустойку в розмірі 390 000 грн. і збитки в сумі 67 500 грн. у вигляді неотриманих доходів від суборенди майна.

Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовані неможливістю отримання доходів за іншим договором суборенди цього ж приміщення №22/10, укладеним 01.09.2010 між позивачем, як орендодавцем, і СПД ОСОБА_1, як суборендарем з орендною платою у розмірі 22 500 грн. на місяць, а всього за три місяці у розмірі 67 500 грн. (22 500 грн. х 3 місяці).

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, мотивувавши тим, що орендоване майно за час, за який вимагається стягнення коштів (серпень 2010 року), перебувало у користуванні, володінні та розпорядженні власника "Енвірон".

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 у справі №5002-18/3622-2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року, відмовлено в позові Приватному вищому навчальному закладу "Європейський університет" до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про розірвання з 31.07.2010 року договору суборенди нерухомого майна від 02.03.2010 року та зобов‘язання підписати акт прийому-передачі приміщення.

Разом з тим, до винесення вищевказаного рішення відповідачем здійснено заходи з повернення орендованого майна позивачу у справі. Враховуючи неявку позивача для приймання цього майна, відповідач 31.07.2010 року залишив орендовані приміщення та передав їх третій особі, що є їх власником.

Посилаючись на вимоги статей цивільного законодавства, якими встановлено обов’язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, господарські суди попередніх інстанцій визнали підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заявленого розміру (65 000 грн.) заборгованості по орендній платі за серпень 2010 р., оскільки, в силу пункту 9.1 договору, строк його дії визначено до 02.09.2010 р., та передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних витрат у розмірі 3 055 грн. і 3 % річних в сумі в сумі 667,81 грн. за 125 днів прострочення, починаючи з 06.08.2010 року.

Водночас, судами попередніх інстанцій зазначено щодо відсутності прав у позивача вимагати у відповідача повернення спірних приміщень, з огляду на їх повернення (31.07.2010 року) власнику і перебування у третьої особи, в зв"язку з чим права позивача щодо повернення йому орендованого відповідачем майна не порушені.

При цьому, господарський суди вказали на те, що незважаючи на домовленість сторін про дію договору до 02.09.2010 року, відповідач здійснив дії щодо односторонньої відмови від вказаного договору, що не передбачено умовами договору суборенди та суперечить нормам чинного законодавства України. Позивач, в свою чергу, правомірно не прийняв орендоване майно 31.07.2010, оскільки договір суборенди не припинив свою дію, внаслідок чого обов‘язком орендаря є сплачувати орендну плату до закінчення строку дії договору.

Крім того, приймаючи рішення у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди, суди попередніх інстанцій вказали на недоведення позивачем причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача та упущеною, в зв‘язку з цим, вигодою позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання та наявність вини позивача щодо неповернення нерухомого майна відповідачем, яке не відбулося у зв"язку з неявкою позивача для отримання вказаного майна. При цьому, позивач був повідомлений власником майна "Енвірон" про перебування у нього спірного майна, в той час як останній не виявив бажання його отримати з метою передачі у користування іншому суборендарю на виконання договору № 22/10 суборенди від 01.09.2010 року.

Також судами попередніх інстанцій залишено без задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача 390 000 грн. неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України, оскільки після закінчення строку дії договору суборенди відповідач не користувався орендованим майном,

Проте, вказані висновки судів попередній інстанцій про відсутність у позивача права на отримання спірного майна, як його орендаря за договором від 01.07.2002 року, є передчасними з врахуванням приписів частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, згідно якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Зазначене положення Цивільного кодексу України (435-15) слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі у наймодавця виникає у разі, якщо відповідна плата наймачем взагалі не вносилась протягом трьох місяців підряд .

Водночас, відмовляючи в позові в цій частині з посиланням на статтю 782 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що, всупереч приписам цієї норми закону, доказів тому, що ТОВ "Енвірон" зверталось з позовними вимогами до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 щодо наявності боргу з орендної плати за спірні приміщення за три місяці підряд в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, є сумнівними висновки господарських судів про те, що як на момент звернення з позовом, так і на момент винесення рішення право позивача щодо повернення орендованого відповідачем майна не порушено.

В зв"язку з зазначеним, викликаються сумніви висновки місцевого господарського суду, з якими погодилась апеляційна інстанція, щодо відсутності факту невиконання відповідачем свого обов"язку з повернення майна з суборенди.

Обгрунтовуючи доводи касаційної скарги, позивач послався на те, що після закінчення терміну дії договору суборенди відповідач всіляко ухилявся від повернення йому майна, що підтверджується повідомленням Кримської дирекції поштампу –Центру поштового зв"язку № 1 від 05.05.2011 року щодо відсутності реєстрації цінних листів на ім"я Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 з 27.08.2010 року по 02.09.2010 року.

Також після передачі 31.07.2010 року орендованих приміщень ТОВ "Енвірон" відповідач пропонував позивачу прийняти спірні привіщення.

Проте, зазначені доводи касаційної скарги належним чином господарськими судами не перевірені.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що згідно договору від 02.03.2010 року Суб"єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 передано в суборенду Європейському університету приміщення, площею 300 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на двох поверхах будівлі (а.с. 9, т. 1).

Разом з тим, такі висновки не можна вважати обгрунтованими, оскільки вони не в повній мірі відповідають обставинам справи, зокрема, договору оренди від 01.07.2002 року, згідно якого ТОВ "Енвірон" передано Суб"єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_4 в оренду двоповерхове приміщення по АДРЕСА_2, загальною площею 300 кв.м. (а.с. 93, 94, т. 1).

Відтак судами належним чином не з"ясовано предмет спору, що є підставою для скасування рішення та постанови у справі.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 ГПК України щодо всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.