головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційних скарг за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" від позивача: Драчевська В.І. від відповідача: Христич О.В.на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року у справі № 5011-18/8182-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про стягнення 12 804, 90 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі відповідач) про стягнення 11 340, 90 грн. основного боргу; згідно з умовами Генеральної угоди страхування кредитного портфелю відповідача за програмою кредитування "Експрес кредит" № 220/09-00001 від 08.02.2007 року (далі Генеральної угода), 863, 61 грн. пені; 340, 23 грн. -3 % річних; 170, 11 грн. - інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягало стягненню 7 419, 73 грн. - основного боргу; 565,09 грн. пені; 222,60 грн. -3 % річних; 111,30 -інфляційних витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням сторони у справі звернулись з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення. Апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано частково. Згідно до постанови апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню 7 419, 71 грн. заборгованості та 3 % річних - 222, 60 грн. Судові рішення в частині стягнення основного боргу та річних мотивовано тим, що відповідачем порушені умови Генеральної угоди, а саме відповідач не надав позивачеві документи необхідні для реалізації права вимоги, а відтак право страховика є порушеним та він має право звертатися за його захистом до суду починаючи з дня наступного за 6 робочім днем після дати перерахування страхувальнику страхового відшкодування та закінчення терміну дії кредитного договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, сторони у справі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких:

- позивач просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги;

- відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення, в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В своїх касаційних скаргах сторони звертають увагу на ті обставини, що судами дана невірна оцінка зібраних у справі матеріалів та невірно застосовано діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

08.02.2007 року між сторонами у справі укладено Генеральна угода (позивач -страховик, відповідач -страхувальник).

Пунктом 7.1 Генеральної угоди передбачено, що страховий випадок це факт нанесення відповідачу його позичальниками збитків, в наслідок непогашення (у повному обсязі або частково) кредитної заборгованості, в строки і на умовах, встановлених кредитними договорами, які включені до реєстрів кредитного портфелю.

Пунктом 11.1 Генеральної угоди передбачено, що відповідач має право при настанні страхового випадку отримати суму страхового відшкодування, згідно умов цієї Генеральної угоди.

Аналіз зазначених норм Генеральної угоди дає підстави вважати, що по кожному з кредитних договорів, які укладені між відповідачем та позичальниками, може наступати декілька страхових випадків, у разі непогашення кредитної заборгованості.

Пунктом 11.2.9 Генеральної угоди передбачено, що у разі виплати позивачем відповідачу страхового відшкодування в розмірі всієї суми кредитної заборгованості та закінчення терміну дії кредитного договору, що застрахований відповідно до умов Генеральної угоди відповідач зобов'язаний:

- передати позивачу право вимоги (в межах фактично отриманого страхового відшкодування), згідно чинного законодавства України;

- протягом 3- х робочих днів передати страховику всі документи для реалізації права вимоги;

- сприяти позивачу в реалізації права регресу.

Пунктом 13.5 Генеральної угоди (у тому числі) передбачено, що відповідач зобов'язується повернути страховику суми виплаченого ним страхового відшкодування протягом 3-х робочих днів: з моменту настання наступних подій (у тому числі) невиконання відповідачем своїх обов'язків з надання документів, що є в його наявності, необхідних для здійснення позивачем права вимоги до винних осіб.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика (у даному випадку позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник (у даному випадку відповідач) або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які неврегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

На час розгляду касаційних скарг умови Генеральної угоди (пункти 11.2.9; 13.5) не визнані недійсними.

Саме невиконання відповідачем п.13.5 Генеральної угоди і було підставою для звернення з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг позовних вимог (заборгованість) складається з грошових сум, які були перераховані позивачем відповідачу в зв'язку з невиконанням позичальниками умов кредитних договорів, які входять до кредитного портфелю до договору № 1 від 28.02.2007 року (невиконання умов кредитного договору № 0003/07/27 -КЕе, позичальником за яким є Субчук С.В.) та до кредитного портфелю до договору № 08 від 01.11.2007 року (невиконання умов кредитного договору № 0021/07/26 -КЕе, позичальником за яким є Онуферко О.І.).

До матеріалів справи залучені внутрішні накази позивача про виплати страхових відшкодувань, в яких зазначені причини страхових випадків, а саме невиконання позичальниками страхувальника своїх зобов'язань за зазначеними вище кредитними договорами.

В матеріалах справи відсутні кредитні договори, за якими було здійснено страхове відшкодування, не з'ясовано залишок кредитної заборгованості та не з'ясовано питання чи закінчені терміни кредитних договорів.

Зазначені обставини, у відповідності до п.11.2.9 Генеральної угоди, суттєво впливають на строк настання обов'язку відповідача щодо виконання умов п.13.5 Генеральної угоди, оскільки сторонами у Генеральній угоді визначені обставини, у разі настання яких до позивача переходить (передається) право вимоги, а також на визначення початку перебігу строку позовної давності у взаємовідносинах сторін.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" підлягають частковому задоволенню, а судові рішення прийняті у справі скасуванню з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.

При новому розгляді справи, судам слід з'ясувати обсяг кредитної заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання позичальниками умов кредитних договорів, термін закінчення дії цих договорів та дати оцінку умовам Генеральної угоди щодо моменту настання подій передбачених п. 13.5 Генеральної угоди.