Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі за текстом –ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський проектно-конструкторсько-технологічний інститут "Маштехкомплекс" (далі за текстом –ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного підприємства "Будівельна компанія "Левша" (далі за текстом –ПП "БК "Левша") про звернення стягнення на заставне майно.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року у справі №5013/799/11 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги було задоволено: звернено стягнення на майно ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс", а саме: комплекс опалювальної системи фірми Buderus Logano GE 434-375, виробництва Німеччини, разом з усіма його приналежностями, у кількості 1 шт., яке належить заставодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд. 71 шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації майна в сумі 340 000, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року у справі № 5013/799/11, а матеріали справи передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 11, 16, 593, 598, 612, 628, 631, 901, 1000, 1002, 1003, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст. 28 Закону України "Про заставу".

17.01.2012 року на адресу Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження процесуального строку розгляду касаційної скарги, які колегією суддів касаційної інстанції задоволено та ухвалами від 17.01.2012 року продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи до 31.01.2012 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" господарський суд Кіровоградської області виходив з того, що п. 27 договору застави встановлено термін дії договору –до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов’язань за кредитним договором, а виконання за кредитним договором заставодержателем підтверджується наявними в справі меморіальними ордерами, а заставодавець не має жодних зобов’язань за цим договором з огляду на те, що не є його стороною і тому договір застави є припиненим.

постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду мотивована тим, що нездійснення банком обмовленого кредитним договором договірного списання коштів з рахунку позичальника, не звільняє останнього від виконання обов’язків за кредитним договором та у звязку з тим, що відповідачем не надано доказів сплати обмовленої п. А10 винагороди за кредитне обслуговування у повному обсязі договір застави не може вважатись припиненим, а тому є підстави для задоволення вимоги позивача за рахунок заставленого майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджуються з такими висновками, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" було укладено кредитний договір № 90, відповідно до умов якого банк надає третій особі кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у 2 380 000, 00 грн. та встановленим у договорі (п. А.3) графіком повернення кредитних коштів частинами з кінцевим строком 25.07.2012 року зі сплатою 15, 6 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами вказаного Договору 02.08.2007 року та 30.08.2007 року було укладено додаткові угоди до кредитного договору № 90, умовами яких було збільшено ліміт кредитного договору до 3 740 000, 00 грн., розмір процентів до 17, 6 % річних, а у випадку порушення зобов’язань по погашенню кредиту розмір процентів збільшено з 36 % до 40 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання третьою особою зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, 24.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 1, відповідно до умов якого в заставу передано комплекс опалювальної системи фірми Buderus Logano GE 434-375, виробництва Німеччини, разом з усіма його приналежностями, у кількості 1 шт., яке належить заставодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд. 71, вартість якого визначена у 340 000, 00 грн.

Так, п. 2 вказаного Договору передбачено, що заставою забезпечується виконання третьою особою зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року у тому числі з повернення кредиту у сумі 2 380 000,00 грн., сплати процентів за користування кредитом у розмірі 15, 6 %, сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку у розмірі 500, 00 грн., сплати винагороди за обслуговування не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 0, 2 % від суми ліміту, сплати пені, штрафів.

Згідно п. 3 цього ж Договору максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором складає 7 140 000, 00 грн.

Пунктом 15 передбачено, що заставодержатель має право одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (право вищого пріоритету). Реалізації предмета застави здійснюється у будь-який із способів за вибором заставодержателя передбачені п. 22 Договору, у тому числі через прилюдні торги.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що на предмет договору застави № 1 від 24.07.2007 року було накладено заборону на відчуження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Стаття 548 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов'язання.

Так, ч. 1 вказаної статті встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 574 вказаного Кодексу передбачає підстави виникнення застави, зокрема ч. 1 встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що договір застави № 1 від 24.07.2007 року було укладено між ПАТ КБ "Приватбанк" та ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" в забезпечення виконання кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року укладеного між позивачем та третьою особою.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ КБ "Приватбанк" та ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" були внесені зміни до кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року шляхом укладення додаткових угод 02.08.2007 року та 30.08.2007 року.

Додатковою угодою від 30.08.2007 року було внесено наступні зміни: збільшено ліміт кредитного договору до 3 740 000,00 грн., розмір процентів до 17, 6 % річних, у випадках порушення зобов’язань по погашенню кредиту розмір процентів збільшено з 36 % до 40 % річних.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про внесення відповідних змін ПАТ КБ "Приватбанк" та ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" до договору застави № 1 від 24.07.2007 року, який було укладено в забезпечення основного зобов'язання –кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року, що підтверджує факт погодження з відповідачем вказаних змін при виконанні умов похідного зобов'язання.

Таким чином, виходячи зі змісту додаткових угод до кредитного договору № 90, якими було збільшено розміри ліміту Договору, процентів за користування та процентів у випадках порушення Договору одночасно було збільшено і обсяг відповідальності за похідним зобов'язанням –договором застави № 1 без надання згоди збільшення такої відповідальності самим заставодавцем, тим самим порушивши його права.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом України в постанові Верховного Суду України від 21.11.2011 року у справі № 6-49цс11.

Виходячи з положень ст. 572, 583, 589 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про заставу" вбачається, що ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" пов'язані ПП "БК "Левша" певними зобов'язальними відносинами, проте в договорі застави № 1 заставодавець є самостійним суб'єктом у відносинах із ПАТ КБ "Приватбанк".

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при внесені змін до основного зобов'язання відбулось збільшення відповідальності за похідним зобов'язанням, який носить акцесорний характер по відношенню до кредитного Договору, що не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій та не надано даному факту належної правової оцінки.

Пунктом 2 А5 кредитного договору № 90, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 30.08.2007 року, було встановлено, що зобов'язання боржника забезпечується договором іпотеки № 2734 від 31.08.2007 року укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПП "БК "Левша".

Місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових актів вказана обставина не досліджена, у зв'язку з чим не було надано належної правової оцінки договірним відносинам між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПП "БК "Левша" та зобов'язанням ВАТ "Кіровоградський ПКТІ "Маштехкомплекс" за умовами кредитного договору № 90, додаткових угод до нього та договору застави № 1.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Також, суд касаційної інстанції наголошує, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення приписів ст. ст. 42, 43 ГПК України порушено принцип всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим прийнято необґрунтоване рішення.

На вказані обставини суди попередніх інстанції не звернули увагу.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України встановлення обставин справи, що не були встановлені судом першої інстанції, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції, що унеможливлює усунення зазначених вище недоліків без направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані та вирішити спір відповідно до вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1.Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський проектно-конструкторсько-технологічний інститут "Маштехкомплекс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. у справі № 5013/799/11 задовольнити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011р. у справі № 5013/799/11 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.