Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

за участю представників:

позивача 1: не з'явився;

позивача 2: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Савицька О.В., посвідчення від 20.07.2005 №231;

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.01.2012.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 (суддя Ю. Гридасов), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 (судді Л. Будішевська, М. Мишкіна, М. Сидоренко) у задоволенні позову про визнання недійсним контракту №32 щодо купівлі деревини для технологічних потреб відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Херсонської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 377, 382. Вважає, що судами не надана належна правова оцінка тому факту, що спірний контракт не відповідає вимогам Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегія суддів звертає увагу суду на таке. Законом України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) встановлено, що підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом (ст. 29). При цьому, офіційне тлумачення терміну "законодавство" надано Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.1998 №12-рп/98 (v012p710-98) (справа про тлумачення терміну "законодавство").

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" одним із принців здійснення зовнішньоекономічної діяльності є принцип рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

З матеріалів справи та оскаржуваних судових актів вбачаються процесуальні порушення, які полягають в наступному.

Статтею 124 ГПК України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, і в ній, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні. Як правило, в договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим статтею 5 вказаного Закону, і зазначають законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонами.

У разі відсутності волевиявлення сторін договору щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як у міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві. Законом України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) встановлено наступне.

Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (ст. 76).

Підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України; якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; в інших випадках, визначених законами України (ст. 77).

Відповідно до ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України (ст. 38).

В порушення вимог ст. 43 ГПК України, суди не досліджували чи фірма "Plazamix Ltd" Clarence Thomas Building, Pasea Estate дійсно є іноземною юридичною особою, чи підсудна дана справа господарським судам. В оскаржуваних рішеннях не зазначено норми законодавства щодо визначення правосуб'єктності, за якими спір є підвідомчим господарським судам України. Судами не досліджувалися умови контракту на предмет наявності домовленості сторін щодо порядку розгляду спорів, що можуть виникнути при реалізації даного контракту.

Крім того, в порушення вимог ст. 105 ГПК України в оскаржуваній постанові не зазначені норми матеріального права, на підставі яких суд прийняв постанову. Зокрема, судами не досліджувалося якими саме нормативними актами регулюється діяльність суб'єктів у спірних правовідносинах, ними не застосовано положення законів України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) (ст.ст. 39, 76, 77), ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) (ст.ст. 2,7), Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини тощо.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено наступне. Відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення апеляційним судом норм процесуального права є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 на підставі ст.11110 ГПК України (1798-12) . Касаційний суд на підставі ст. 1119 ГПК України направляє справу на новий розгляд, оскільки суди припустилися порушень норм процесуального права. Такі порушення унеможливили здійснити перевірку надання належної правової оцінки всім обставинам справи, оскільки не повно досліджені фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені порушення ретельно дослідити обставини справи на підставі належних та допустимих доказів для підтвердження певних обставин. Правильно застосувати норми матеріального права та, із дотриманням вимог процесуального права, винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , - Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.