Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У липні 2010 р. заступник Генерального прокурора України звернувся в інтересах держави в особі Держаного комітету України з державного матеріального резерву (далі –Комітет) до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Кримм'ясо" (далі –Товариство) повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн та стягнути з Товариства 1 504 650,38 грн. штрафу і 492 127,73 грн. пені.

Позовні вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовував тим, що Товариство, в порушення ст. ст. 936, 942 та 949 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , неналежно виконувало зобов'язання зі збереження цінностей державного матеріального резерву, а саме –здійснило самовільне відчуження м'яса свинини охолодженого у кількості 63,3537 тонн, що призвело до їх втрати, у зв'язку з чим воно, виходячи з вказаних норм та норм Господарського кодексу України (436-15) , має повернути відповідні втрачені матеріальні цінності та сплатити штраф та пеню.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011 р. замінено позивача –Комітет на його правонаступника – Державне агентств резерву України (далі – Агентство).

Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 р. (суддя Доброрез І.О.) позовні вимоги заступника Генерального прокурора України задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених заступником Генерального прокурора України у позовній заяві.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 р. (колегія суддів: Голик В.С., Сотула В.В., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України відмовлено.

постанова мотивована тим, що Товариство не укладало з Комітетом договору відповідального зберігання цінностей державного матеріального резерву, які стосуються предмету спору, та не може бути визнано відповідальним зберігачем у розумінні Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , а відтак в нього не виникало будь-яких зобов'язань перед Комітетом.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 р. та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовує посиланням на ст. ст. 1, 3, 4, 8, 11, 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Перший заступник прокурора м. Севастополя також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги перший заступник прокурора м. Севастополя обґрунтовує посиланням на ст. ст. 936, 942 та 949 Цивільного кодексу України, ст. 2, 8, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та першого заступника прокурора м. Севастополя, у якому просить залишити їх без задоволення, в постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2011р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11, 1011 Цивільного кодексу України, ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Державне підприємство "Ресурспостач" (далі –Підприємство) не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та першого заступника прокурора м. Севастополя не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 17.01.2012 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Сибіги О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та першого заступника прокурора м. Севастополя підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Товариство не укладало з Комітетом договору відповідального зберігання цінностей державного матеріального резерву, які стосуються предмету спору, то воно не може бути визнано відповідальним зберігачем у розумінні Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , а відтак в нього не виникало будь-яких зобов'язань перед Комітетом.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з вказаним висновком, зважаючи на таке.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1190-2 від 12.03.2008 р. між Підприємством та Комітетом було укладено договір від 07.04.2008 р., відповідно до умов якого Підприємство прийняло на себе зобов'язання за дорученням Комітету вчинити від свого імені, але за рахунок Комітету, правочини, направлені на здійснення закупівлі та закладання до державного резерву м'яса;

– 10.07.2008 р. між Підприємством та Товариством було укладеного договір відповідального зберігання № 76зб, на виконання якого перше передало другому на відповідальне зберігання м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії у півтушках ГОСТ 7724-77 у кількості 228,286 тонн на загальну суму 4 835 527,15 грн., що підтверджується приймальними актами (зберігальними зобов'язаннями) форми Р-16;

– п. 1.1 договору відповідального зберігання № 76зб від 10.07.2008 р. передбачалось, що Підприємство (замовник) передає м'ясо, а Товариство (зберігач) зобов'язується прийняти і власними силами та за плату зберігати товар, переданий йому замовником відповідно до актів прийому-передачі, що додаються, і повернути товар у схоронності замовнику у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового розпорядження про відпуск Комітету встановленої форми;

– у п. 1.4 договору відповідального зберігання № 76зб від 10.07.2008 р. встановлювалось, що м'ясо, передане замовником на зберігання відповідно до умов договору, не переходить у власність зберігача, а є власністю Комітету з дати видачі приймального акту форми Р-16.

Викладені обставини свідчать, що на підставі договору відповідального зберігання № 76зб від 10.07.2008 р. Товариству було передано на відповідальне зберігання м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії у півтушках ГОСТ 7724-77 у кількості 228,286 тонн на загальну суму 4 835 527,15 грн., яке є власністю Комітету;

Згідно з абзацом другим ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву;

Таким чином, у Товариства виник обов'язок з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме –м'яса свинини охолодженого 2-ї категорії у півтушках ГОСТ 7724-77 у кількості 228,286 тонн.

Частиною першою ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Однак, як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, в порушення викладеного, Товариство незабезпечило зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що підтверджується актом позапланової перевірки Контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Комітету від 09.12.2008 р.

Відповідно до частини першої ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

П. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги заступника Генерального прокурора України про зобов'язання Товариства повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн та стягнення з Товариства 1 504 650,38 грн. штрафу і 492 127,73 грн. пені.

Враховуючи викладене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята без урахування зазначеного вище, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 р. –залишенню в силі як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та першого заступника прокурора м. Севастополя задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 р. у справі № 5002-23/1856.1-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 р. у вказаній справі залишити в силі.