( Додатково див. рішення господарського суду Одеської області (rs17301675) ) ( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs18194472) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ПП "ВВ" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ "Ресурс-Ойл" про витребування належного позивачу дизельного палива в кількості 64 663 л у зв’язку із перебуванням цього майна у відповідача та відмовою останнього здійснити дії щодо його повернення.

В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, якою просив суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого останнім за рахунок ПП "ВВ" дизельного палива у кількості 42 892 л в сумі 382 167 грн. 72 коп. на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України .

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2011 у справі №16/17-1265-2011 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Ресурс-Ойл" на користь ПП "ВВ" вартість дизельного палива в сумі 382 167 грн. 72 коп.; провадження у справі в частині стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "ВВ" вартості дизельного палива в сумі 382 167 грн. 72 коп. припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 у справі № 16/17-1265-2011 (колегія суддів: головуючий Шевченко В.В., судді Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПП "ВВ" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ПП "ВВ" просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 у справі № 16/17-1265-2011 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 залишити без змін.

Вищим господарським судом України ухвалою від 23.12.2011 у справі № 16/17-1265-2011 порушено касаційне провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили, що 01.01.2011 між ПП "ВВ" (орендар) та ТОВ "Ресурс-Ойл" (орендодавець) укладено договір оренди № 01/01, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов’язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов’язується прийняти у строкове користування ємності для зберігання нафтопродуктів в обсязі 150 м3, адміністративне приміщення площею 20 м2, що знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Великодолинське, вул. Мізикевича, 61а. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.01.2011 до вказаного договору договір від 01.01.2011 діє до 31.01.2011, а розмір орендної плати складає 5 500 грн. на місяць.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При цьому, договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України ).

В силу приписів ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджених господарськими судами, після закінчення строку дії договору оренди № 01/01 від 01.01.2011, позивач продовжував користуватися ємностями, розташованими за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Мізикевича, 61а, для зберігання належних йому нафтопродуктів на правах орендаря. Місцевий господарський суд зробив висновок про продовження строку дії договору оренди № 01/01 від 01.01.2011 в силу приписів ст. 764 ЦК України на строк, який був раніше встановлений договором.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, у зв’язку із недопущенням транспортних засобів ПП "ВВ" до дизельного палива, що зберігалося в ємностях ТОВ "Ресурс-Ойл" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Мізикевича, 61а, представниками ПП "ВВ" було здійснено опломбування підземних ємностей ТОВ "Ресурс-Ойл", в яких знаходилось дизельне паливо ПП "ВВ" відповідно до зроблених замірів у кількості 42 892 л., пломбами позивача, про що було складено акт опломбування орендованих ємностей для зберігання нафтопродуктів від 07.02.2011.

Ухвалою суду від 16.05.2011 було накладено арешт на дизельне паливо у кількості 42 892 л., яке належить ПП "ВВ" та знаходиться у володінні ТОВ "Ресурс-Ойл" в ємностях для зберігання нафтопродуктів за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізикевича, 61а. В ході примусового виконання ДВС Овідіопольського районного управління юстиції вищевказаної ухвали суду від 16.05.2011 про вжиття заходів до забезпечення позову був встановлений факт відсутності дизельного палива в кількості 42 892 л.

У зв’язку з викладеним позивач просив стягнути з ТОВ "Ресурс-Ойл" вартість безпідставно набутого дизельного палива у кількості 42 892 л. в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України .

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Висуваючи вимоги про відшкодування вартості безпідставно набутого дизельного палива позивач виходив із середньої ціни дрібного опту дизельного палива за 1 л, яка, відповідно до довідки про ціну на товар на внутрішньому ринку України за вих. № Our ref. СИО-в № 000621 від 27.05.2011, складеної Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, складає 08 грн. 91 коп. В свою чергу, ТОВ "Ресурс-Ойл" будь-яких заперечень щодо ринкової ціни дизельного палива не висувалось та власного розрахунку такої ціни суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене та, зокрема, неможливість повернення позивачу ТОВ "Ресурс-Ойл" безпідставно набутого дизельного палива у кількості 42 892 л., господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "ВВ" та стягнення з ТОВ "Ресурс-Ойл" вартості безпідставно набутого дизельного палива на суму 382 167 грн. 72 коп. відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України .

Натомість, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ПП "ВВ", помилково посилаючись, зокрема, на те, що позивачем, на думку суду, не було належним чином доведено, що дизельне паливо зникло саме з вини ТОВ "Ресурс-Ойл". При цьому, суд апеляційної інстанції посилається на журнал в’їзду і виїзду транспорту ПП "ВВ", а також на обставини, встановлені в ході слідства по кримінальній справі №29201100066, що перебуває в провадженні Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, порушеній за фактом розкрадання належного ПП "ВВ" дизельного палива.

Що стосується журналу в’їзду і виїзду транспорту ПП "ВВ", то місцевим господарським судом було встановлено, що записи до нього вносилися працівниками ТОВ "Ресурс-Ойл", тобто заінтересованими особами. Крім того, з аналізу зроблених у вказаному журналі записів за період з 24.11.2010 по 09.02.2011 вбачається, що вищезазначений запис від 09.02.2011 про вивезення дизельного палива у кількості 40 900 л. є єдиним записом, який містить посилання на кількість вивезеного палива, в той час як усі інші записи фіксують лише дату, час в’їзду та виїду транспортного засобу, його реєстраційні номери, та підпис працівника ТОВ "Ресурс-Ойл".

Тому судом першої інстанції не визнано журнал в’їзду і виїзду транспорту ПП "ВВ" належним доказом встановлення факту вивезення ПП "ВВ" власного дизельного палива у кількості 40 900 л з території ТОВ "Ресурс-Ойл".

Факти, встановлені в ході слідства по кримінальній справі, за умови їх відображення у вироку суду, що набрав законної сили, можуть бути обов'язковими для господарського суду лише у випадках, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки певних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що відповідачем ТОВ "Ресурс-Ойл" не доведено належними та допустимими доказами факт вивезення позивачем належного йому дизельного палива у кількості 42 892 л. з території ТОВ "Ресурс-Ойл", що, з урахуванням фактичних обставин справи та заявлених позовних вимог, свідчить про безпідставне набуття ТОВ "Ресурс-Ойл" зазначеного дизельного палива без достатньої на це правової підстави, оскільки відсутність цього майна була виявлена саме на території, належній ТОВ "Ресурс-Ойл", за відсутності доказів набуття вказаного майна іншими особами, зокрема, шляхом вивезення його позивачем.

У ТОВ "Ресурс-Ойл" виникли зобов’язання відшкодувати вартість безпідставно набутого ним майна, що ніяким чином не пов’язане із припиненням дії договору та відповідальністю ТОВ "Ресурс-Ойл" як зберігача за збереження дизельного палива.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду щодо обов’язку ТОВ "Ресурс-Ойл" сплатити позивачу вартість безпідставно набутого майно –дизельного палива в сумі 382 167 грн. 72 коп. колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими.

У відповідності з п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує постанову апеляційного господарського суду та залишає в силі рішення господарського суду першої інстанції.