Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2009 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_6 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Тернопільської філії про стягнення 228 096,00 грн. неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.

У березні 2010 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача орендну плату за користування орендованим приміщенням після дати розірвання договору оренди з 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 189 842,40 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення за період з дати розірвання договору - 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 379 684,80 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 09.06.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Універсал Банк" на користь СПД ФО ОСОБА_6 189 842,40 грн. орендної плати за фактичне користування приміщенням, 379 684,80 грн. неустойки, 5128,60 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року рішення місцевого господарського суду від 26.04.2010 року скасоване і прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року скасувати і залишити без змін рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.11.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець), укладено договір оренди № б/н від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого позивач надав в оренду, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Словацького, 3, загальною площею 118,8 кв.м.

Листом № 432 ГО від 28 січня 2009 року, відповідач проінформував позивача про одностороннє розірвання даного договору та про припинення користування орендованим приміщенням з 01 травня 2009 року. Зазначене право на одностороннє розірвання договору, передбачене сторонами у п. 8.3 договору.

Відповідно до п.2.3 договору, після закінчення або дострокового припинення терміну оренди, орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі приміщень, складеним протягом 15 робочих днів після закінчення або дострокового припинення терміну оренди за формою, зазначеною у Додатку № 3 до цього договору, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату підписання попереднього договору, враховуючи нормальний знос протягом терміну оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що починаючи з 01.05.2009 року, відповідач припинив сплату орендної плати за користування орендованим приміщенням та не повернув орендарю, у передбачений п.2.3 договором строк, по акту прийому-передачі, орендоване приміщення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у березні 2010 спірне приміщення перебувало у користуванні банка, позивач не мав вільного доступу до приміщення, в зв’язку з аварійним випадком та перевіркою стану мереж, викликався працівник Банку, який відкривав двері та замикав їх.

Орендоване приміщення було повернуте орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі лише 01.04.2011 року.

У зв’язку із зазначеними обставинами, позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача орендну плату за користування орендованим приміщенням після дати розірвання договору оренди з 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 189 842,40 грн. та неустойки за час користування приміщенням з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2009 року в сумі 228 096,00 грн.

Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та умов договору оренди, відповідач повинен сплатити орендну плату за весь період користування майном.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2, 3 статті 653 ЦК України передбачено, що в разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов"язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що договір оренди був достроково в односторонньому порядку розірваний за волевиявлениям позивача, яке викладене у листі № 432 ГО від 28 січня 2009 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що орендні правовідносини, що грунтувались на даному договору між сторонами припинились, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по орендній платі за період після дати розірвання договору оренди - з 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 189 842,40 грн.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки за час користування приміщенням з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2009 року в сумі 228 096,00 грн., з огляду на наступне.

За частиною 1 статті 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки невиконання обов"язку орендаря щодо повернення орендованого майна орендодавцю в разі припинення дії договору визначені частиною 2 статті 785 ЦК України, відповідно до якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи приписи зазначеної статті, а також те, що відповідач, як встановлено судами попередніх інстанцій, після припинення договору оренди звільнив орендоване приміщення по акту приймання-передачі лише 01.04.2011 року, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача неустойки за час користування приміщенням з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2009 року в сумі 228 096,00 грн.

Висновок ж суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України є помилковим, оскільки не грунтується на вимогах закону, а тому постанова суду в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню із залишенням в цій частині вимог без змін рішення суду першої інстанції.

В решті позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції прийнята при повному, всебічному розгляді справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 в частині позовних вимог про стягнення 228096,00 грн. неустойки скасувати, залишивши в цій частині позовних вимог рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року без змін.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази, згідно зі статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.