У травні 2011 року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося з позовом до ТОВ "Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького" про стягнення з відповідача 290720,51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 16.09.2008 № L3006-09/08.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 (колегія суддів у складі: суддя Сизько І.А. –головуючий, судді Кузнецова І.Л., Науменко І.М.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 290720,51 грн. заборгованості.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 20.06.2011, постанову апеляційного суду від 29.09.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.09.2008 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L3006-09/08, згідно з умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у Спеціфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно п. 1.2 договору лізингу, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у Графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору лізингу) та не може бути менше одного року.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору лізингу встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 до договору лізингу) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку (п. 5.3).

Пунктом 4.9 договору лізингу передбачено, що для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долар США. Всі визначені цим договором платежі, за виключення компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в Графіку.

У Графіку сторони домовились, що зазначений розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором лізингодавця за одним з курсів: 1). курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти (долари США) станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 4%; 2). середньозважений курс гривні (Ro), встановлений НБУ до визначеної сторонами валюти за вказаною у додатку № 1 до договору формулою. Коригування розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюються за правилами пунктів 6.1.1 - 6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

6.1.1. у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу;

6.1.2. у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов’язкових платежів, пов’язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов’язків за договором;

6.1.3. у разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення;

6.1.4. у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період встановленого НБУ курсу гривні до зазначеної в п. 4.9 договору валюти (долару США) по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої, визначеної в договорі валюти;

6.1.5. в інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним.

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

В п. 5.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п’ятого дня прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі припинення або розірвання договору всі витрати, пов’язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

На виконання умов договору лізингу лізингодавцем було укладено договір купівлі-продажу та передано у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.

У зв’язку з порушенням лізингоодержувачем умов договору, який не сплатив лізингові платежі (частково чи у повному обсязі) та прострочення сплати становило більше 30 днів, лізингодавцем було прийнято рішення про дострокове розірвання договору та вилучення у лізингоодержувача предмета лізингу.

05.03.2009 предмет лізингу вилучений у позивача на підставі акта, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Вилучений предмет лізингу був реалізований за 307400,00 грн., у т.ч. ПДВ 51233,33 грн., що підтверджується договором від 07.10.2009, актом приймання-передачі від 08.10.2009.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач вказував на те, що відповідач зобов’язаний сплатити позивачу наведені нижче платежі:

1) комісію лізингодавця за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу;

2) нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

3) суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;

4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

5) суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в договорі та додатках до нього (Загальні умови, Графік) правилами.

За розрахунком позивача відповідач зобов’язаний сплатити борг в сумі 290720,51 грн., що виник внаслідок дострокового припинення договору, вилучення предмета лізингу та подальшої його реалізації, який складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума непогашеної вартості) –110276,86 грн.; відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума курсової різниці) –86286,10 грн.; комісії лізингодавця без ПДВ –2% за дострокове розірвання договору –4717,51 грн.; комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) –131748,67 грн.; відшкодування частини вартості предмета лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) –159631,56 грн.; пені (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) –22420,21 грн.; додаткових витрат з ПДВ (суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем) –22492,44 грн.; комісії лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима) –60547,16 грн.

Таким чином, на думку позивача, загальна заборгованість за договором згідно з виставленими до сплати рахунками відповідача перед позивачем складає 598120,51 грн. З урахуванням того, що предмет лізингу був вилучений та реалізований за вартістю у розмірі 307400,00 грн., то така сума позивачем відрахована від загальної суми заборгованості. У зв’язку з цим, у відповідача існує заборгованість в сумі 290720,51 грн.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджуються рахунками-фактурами, страховим сертифікатом, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренда), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (723/97-ВР) .

Статтею 16 цього Закону визначений перелік лізингових платежів, які можуть бути включені до договору фінансового лізингу:

а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсація відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Узгодження сторонами віднесення до складу лізингових платежів суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, є способом погодження наміру сторін про відчуження лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу шляхом купівлі-продажу.

Статтею 7 Закону передбачене право лізингодавця відмовитися від договору лізингу.

Наслідком відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу є вимога повернення предмета лізингу (ст. 7 Закону), що виключає виконання сторонами зобов’язань з оплати купівлі-продажу.

Розділом 4 договору фінансового лізингу встановлені лізингові платежі та порядок їх розрахунків.

Згідно з п. 4.1 договору фінансового лізингу № L3006-06/08 від 16.09.2008 лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця.

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п. 4.2 договору фінансового лізингу), який є додатком №1 до договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 4.5 комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу.

Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 до договору фінансового лізингу, встановлений порядок зміни лізингових платежів, відповідно до п. 6.1 якого лізингодавцю надано право на односторонню зміну сум лізингових платежів за умов, наведених у цьому розділі.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суди послалися на ряд рахунків-фактур, а саме: № L3006-09/08/3 від 01.12.2008; № L3006-09/08/4 від 02.01.2009; № L3006-09/08/5 від 02.02.2009; № L3006-09/08/6 від 02.03.2009, № L3006-09/08/р від 18.11.2008; № L3006-09/08/р1 від 18.12.2008; № L3006-09/08/р від 19.01.2009; № L3006-09/08/р1 від 17.02.2009; № L3006-09/08/р2 від 18.03.2009, за якими заборгованість відповідача становила 291380,23 грн., де відшкодування частини вартості предмета лізингу - 159631,56 грн., комісія лізингодавця - 131748,67 грн. та 22420,21 грн. пені.

Водночас, в матеріалах справи є лише один рахунок-фактура № L3006-09/08/3 від 01.12.2008. Таким чином, судами попередніх інстанцій належним чином не були досліджені надані позивачем рахунки-фактури на предмет відповідності зазначених в них сум комісій лізингодавця, сумам комісій лізингодавця, що встановлені сторонами у графіку платежів від 16.09.2008, який є додатком № 1 до договору оренди (фінансового лізингу) від 16.09.2008 № L3006-06/08 та не з’ясовано правової природи походження сум комісій, зазначених у наданих позивачем рахунках-фактурах, а саме: чи є вказані в рахунках-фактурах суми комісій реалізацією позивачем права, визначеного у розділі 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4, на односторонню зміну розміру лізингових платежів за умов, визначених у цьому ж розділі Загальних умов, чи можливо вони мають інше правове походження.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 66/311-10, якою скасована постанова Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у вказаній справі, зазначено, що при узгодженості сторонами договору фінансового лізингу права лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів, але за невизначеності умовами договору формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, фактичне здійснення лізингодавцем такого перерахунку свідчить про зміну в односторонньому порядку умов договору фінансового лізингу без дотримання передбаченого у ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору.

Однак, із судових рішень не вбачається дослідження судами попередніх інстанцій ні порядку, ні підстав зміни лізингодавцем розміру лізингових платежів (комісії), ні наявності узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема, комісії.

Задовольняючи позовні вимоги, у тому числі в частині присудженої до стягнення суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, господарськими судами попередніх інстанцій не проаналізований розрахунок ціни позову, за яким сума частини вартості предмету лізингу визначена у спосіб коригування гривні до долара США. За договором фінансового лізингу (специфікації, графікам платежів) ціна предмету лізингу визначена у національній валюті –гривні. Коригування періодичних платежів, якими відшкодовується частина вартості предмету лізингу, змінює ціну предмету лізингу, як істотної умови договору. Умовами договору не передбачена зміна ціни предмету лізингу. Сплата вартості предмету лізингу понад визначену сторонами його ціну, суперечить правовідносинам з купівлі-продажу.

Крім того, ціна з реалізації предмету лізингу повинна обґрунтовуватися параметрами ринкових цін, які суд зобов’язаний оцінювати у сукупності з іншими доказами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем, крім іншого, включено до додаткових витрат також страхові платежі, які ним було сплачено на виконання п. 7.1, п. 7.4. договору фінансового лізингу. Задовольняючи вимоги у позовному обсязі, судами не взято до уваги, що позивач застрахував предмет лізингу 28.09.2009 (страховий сертифікат № 2011/200/000677 від 28.09.2009), тобто після припинення договірних правовідносин між сторонами.

Таким чином, суди, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43, 84 ГПК України, не з’ясували у прийнятих у справі рішеннях, які саме докази, що є наявними в матеріалах справи, свідчать про обґрунтованість заявленого позову та не навели у цьому ж зв’язку відповідних розрахунків по кожній окремій складовій лізингових платежів, та взагалі не дослідили, які витрати позивач включав до цих платежів, оскільки в матеріалах справи є і акти зберігання майна, і акт консультаційних послуг від 30.04.2009, які укладалися позивачем з третіми особами вже після припинення правовідносин між сторонами, і яким чином ці суми узгоджуються з умовами укладеного сторонами договору та вимогами чинного законодавства.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, при здійсненні якого, слід врахувати наведене у даній постанові, а також позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12.09.2011 у справі № 66/311-10 та прийняти рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 у справі № 19/5005/6568/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.