Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк" (далі –ПАТ "АБ "Експрес-Банк") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України про стягнення 6 586 261,01 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2011 порушено провадження у справі № 5015/928/11 за позовом ПАТ "АБ "Експрес-Банк" до Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України про стягнення 6 586 261,01 грн.

До прийняття рішення у справі ПАТ "АБ "Експрес-Банк" подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, яка становить 615 117,99 євро, в тому числі 534 026 євро по кредиту, 37 759,52 євро по сплаті процентів, 27 088,72 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 676,36 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6 567,39 євро 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2011 (суддя Мазовіта А.Б.) позов ПАТ "АБ "Експрес-Банк" задоволено частково. Суд стягнув солідарно з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України на користь ПАТ Комерційний банк "Експрес-Банк", в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк" 531 843 євро заборгованості по кредиту, 35 576,52 євро заборгованості по сплаті процентів, 24 745,75 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 929,20 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6 567,39 євро 3% річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Хабіб М.І., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 та рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2011, Львівська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 21.12.2011.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між Акціонерним банком "Експрес-Банк" в особі Львівської філії (перейменовано у Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес-Банк") (кредитодавець) та Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (позичальник) 18.06.2007 укладено договір про відкриття кредитної лінії № КЛ-05/2007 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору на умовах цього договору кредитодавець зобов’язується відкрити позичальнику мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію, з можливістю кредитування в гривні та євро, для поповнення обігових коштів, зокрема для придбання гірськолижного обладнання, оплати робіт по монтажу даного обладнання, купівлі матеріалів, з лімітом кредитування 6 000 000,00 грн. терміном на 66 місяців з 18.06.2007 по 17.12.2012 із сплатою 18% річних в гривнях та 12% річних в євро, та встановлення графіку погашення кредиту згідно додатку №1, що є невід’ємною частиною цього договору. Видача кредитних коштів здійснюється траншами, а саме: 1-й транш на суму –560 000,00 євро; наступні транші надавати при виконанні всіх умов кредитування та забезпечення кредиту.

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено графік погашення кредиту.

Між кредитодавцем та позичальником 28.12.2007 укладено договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору, яким встановили фіксований ліміт кредитування з розподіленням валют: 563 000,00 євро та 1 900 000,00 грн.

На виконання умов договору з наступними змінами, ПАТ "АБ "Експрес-Банк" надав Львівській обласній організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України обумовлену суму грошових коштів.

Між сторонами 01.08.2008 укладено договір № 3 про внесення змін та доповнень до договору, яким плату за користування кредитом встановили в розмірі 20% річних в гривнях.

Додатком № 3 до договору сторони змінили графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 4.2. договору, нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця наступного за звітним шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів на рахунок кредитодавця. Якщо цей день припадає на неробочий, то строк сплати переноситься на наступний робочий день. Проценти за останній період користування кредитом сплачуються кредитодавцю в день остаточного погашення кредиту.

Пунктом 5.2.5. договору встановлено, що позичальник зобов’язаний у випадках передбачених умовами договору достроково погасити заборгованість по кредиту та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов договору.

Кредитодавець має право достроково витребувати суму наданого кредиту, процентів за його користування, включаючи інші суми, які підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням або не належним виконанням позичальником умов договору, зокрема, в разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом (п. 5.3.6. договору).

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, ПАТ "АБ "Експрес-Банк" надіслав Львівській обласній організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України листи за № 15-02/621 від 08.09.2009, № 15-02/569 від 04.08.2009 з вимогою про погашення заборгованості у найстисліші терміни.

Між ПАТ "АБ "Експрес-Банк" та Фізкультурно-спортивним товариством "Динамо" України (поручитель) 18.06.2007 укладено договір поруки (далі –договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитодавцем за виконання Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України своїх зобов’язань по договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі, включаючи сплату суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (пеня, штраф) та відшкодування збитків у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором, кредитодавець має право вимагати виконання таких зобов’язань за кредитним договором як від позичальника та поручителя окремо, так і спільно від позичальника і поручителя, причому як в повному обсязі зобов’язань за кредитним договором невиконаних в строк, так і в їх частині.

Поручитель, як солідарний боржник, в строк не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитодавця про виконання зобов’язань за кредитним договором, зобов’язаний виконати пред’явлену йому вимогу кредитодавця в повному обсязі, шляхом перерахування суми, що підлягає сплаті кредитодавцю, на вказаний кредитодавцем поточний рахунок (п. 3.2. договору поруки).

ПАТ "АБ "Експрес-Банк" 17.09.2009 звернувся до Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України з претензією за № 01-06/558, в якій вимагав сплатити заборгованість Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України за договором в розмірі 9 366 913,00 грн. в місячний термін.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судами встановлено, що заборгованість по кредиту в розмірі 531 843 євро та заборгованості по сплаті процентів в розмірі 35 576,52 євро підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2. договору за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) сплати процентів за користування кредитом в розмірі визначеному п. 1.1. договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов’язання за кожний день прострочення.

Згідно п. 6.3. договору за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) повернення кредиту в розмірі визначеному п. 1.1. договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов’язання за кожний день прострочення.

Судами встановлено, що позивачем за період з 01.01.2010 по 28.04.2011 було нараховано відповідачу 127 088,72 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту та за період з 07.07.2008 по 28.04.2011 9 676,36 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, проте з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 24 745,75 євро.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Львівська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, як встановлено судами, у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування річного строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Позивачем не наведено поважності причин пропущення строку позовної давності, а тому, як встановлено судами, підлягають застосуванню наслідки пропуску строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, та яка становить 6 929,20 євро.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України Львівській обласній організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України нараховано 3% річних у розмірі 6 567,39 євро.

Доводи Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України стосовно того, що суди повинні були відобразити стягувану суму у гривнях або зазначити грошовий еквівалент стягуваної суми у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день прийняття рішення, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадку і в порядку, встановлених законом, зокрема, ч.2 ст. 192 ЦК, ч.3 ст. ЦК України (435-15) , Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) і тому стягнення заборгованості за спірним кредитним договором в іноземній валюті, яка за ним надавалась не суперечить чинному законодавства.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України стосовно припинення дії договору поруки, з огляду на наступне.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Можливість зміни розміру процентів передбачено в п. 4.3 кредитного договору.

Відповідно до ч 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Також в постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 у справі № 5020-10/012, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 559 ЦК України щодо зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, викладена аналогічна правова позиція.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним та місцевим господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 та рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011 у справі № 5015/928/11 –без змін.