У липні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Спецводстрой" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Державного підприємства "Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного" (далі –Підприємство) грошові кошти у розмірі 11 500,00 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) , обґрунтовувало тим, що воно на підставі укладеного з Підприємством договору № 2 від 02.01.2009 р. виконало ремонтні роботи на загальну суму у розмірі 162 000,00 грн., проте Підприємство оплатило їх частково, а саме –у розмірі 150 500,00 грн., у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 11 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2011 р. (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. (колегія суддів: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. і рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011 р. скасувати та припинити провадження у справі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. ст. 525, 526, 530, 854, 879 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 36, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 19.12.2011 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Уліцького А.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– між та Товариством та Підприємством було укладено договір № 2 від 02.01.2009 р., на виконання умов якого Товариство виконало роботи на загальну суму у розмірі 162 000,00 грн., які були прийняті Підприємством, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року (форма № КБ-3 від 31.12.2010 р.) та актом № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2010 року (форма КБ-2 від 31.12.2010 р.) на суму 86 000,00 грн., довідкою про вартість виконаних робіт за березень 2011 року (форма № КБ-3 від 31.03.2011 р.) та актом № 1 приймання виконаних робіт за березень 2011 року (форма КБ-2 від 31.03.2011 р.) на суму 76 000,00 грн.;

– Підприємство виконані Товариством на підставі договору № 2 від 02.01.2009 р. роботи оплатило частково, а саме –на суму у розмірі 150 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 189 від 23.12.2010 р. на суму 66 000,00 грн., № 194 від 27.12.2010 р. на суму 20 000,00 грн., № 42 від 21.02.2011 р. на суму 10 000,00 грн., № 48 від 02.03.2011 р. на суму 20 000,00 грн., № 54 від 10.03.2011 р. на суму у розмірі 10 000,00 грн., № 68 від 05.04.2011 р. на суму 10 000,00 грн., № 84 від 18.04.2011 р. на суму 5000,00 грн. № 88 від 22.04.2011 р. на суму у розмірі 1 500,00 грн. та № 111 від 25.05.2011 р. на суму у розмірі 8 000,00 грн.;

– заборгованість Підприємства за виконані Товариством на підставі договору № 2 від 02.01.2009 р. роботи становить 11 500,00 грн.

– 23.06.2011 р. Товариство звернулось до Підприємства з вимогою оплатити заборгованість за договором № 2 від 02.01.2009 р., проте вона була залишена без відповіді та без задоволення.

При цьому господарським судом апеляційної інстанції також встановлено, що між Товариством та Підприємством було укладено додаткову угоду № 1 від 21.12.2010 р. до договору № 2 від 02.01.2009 р., згідно з умовами якої останній було доповнено, зокрема, п. 4.5, який встановлював триденний строк оплати робіт після підписання акту приймання виконаних робіт.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржуваними рішенням та постановою було правильно задоволено позовні вимоги Товариства.

Посилання Підприємства у касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом ст. ст. 33, 36 та 101 Господарського процесуального кодексу України є помилковими з огляду на таке.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд апеляційної інстанції прийняв від Товариства доказ –копію додаткової угоди № 1 від 21.12.2010 р. до договору № 2 від 02.01.2009 р., чим, на думку Підприємства, порушив частину першу ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, зокрема, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначений додатковий доказ було подано Товариством в обґрунтування свого відзиву на апеляційну скаргу Підприємства (т. 2, а. с. 66 –68).

Як зазначено у частині четвертій п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. (v0007600-11) 101 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, копія додаткової угоди № 1 від 21.12.2010 р. до договору № 2 від 02.01.2009 р. була прийнята господарським судом другої інстанції без порушення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому твердження Товариства, наведені у касаційній скарзі, про те, що копія додаткової угоди № 1 від 21.12.2010 р. до договору № 2 від 02.01.2009 р. була незасвідченою, спростовується матеріалам справи, з яких вбачається, що зазначена копія міститься відмітку "КОПІЯ Згідно оригіналу", яка засвідчена печаткою Товариства та підписом (т. 2, а. с. 68).

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 5023/5773/11 господарського суду Харківської області –без змін.