Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У березні 2011 р. прокурор м. Тернополя звернувся в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради (далі –Рада) до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, у якій просив зобов'язати фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 (далі –Підприємець) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0277 га по АДРЕСА_1 згідно доданої схеми.

Позовні вимоги прокурор м. Тернополя, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) , обґрунтовував тим, що Підприємець займає земельну ділянку, яка стосується предмету спору, самовільно.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.05.2011 р. (суддя Френдій Н.А.) позовні вимоги прокурора м. Тернополя задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2011 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених прокурором м. Тернополя у позовній заяві.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2011 р. скасувати та припинити провадження у справі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. ст. 12, 35 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає про те, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових інстанцій надали неправильну оцінку окремим доказам та обставинам справи.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 19.12.2011 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Уліцького А.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– старшим державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт від 03.06.2008 р., у якому зафіксовано, що Підприєм

цем самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0170 га за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується під літню площадку, вистелена бруківкою, а навколо неї встановлені столики та огорожа, при цьому документів, які б посвідчували право користування цією ділянкою, не надано;

– провідним державним інспектором Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Тернопільській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт від 19.04.2010 р., у якому зафіксовано, що Підприєм

цем самовільно займає земельну ділянку площею 0,0277 га за адресою: АДРЕСА_1, із земель житлової і громадської забудови Ради без документів, що посвідчують право користування нею;

– 28.05.2010.р.

р. Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у Тернопільській області було винесено припис про усунення Підприємцем порушень вимог земельного законодавства та складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною п'ятою ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Підприємець не надав документів, які у відповідності до наведених вище норм законодавства України надавали б йому право користування земельною ділянкою, яка стосується предмету спору.

При цьому Львівським апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується безпідставність доводів Підприємця про те, що він користується земельною ділянкою, яка стосується предмету спору, як член Садівничого товариства "Ювілейне", оскільки:

– його було виключено з членів цього товариства рішенням загальних зборів від 20.02.2011 р. (протокол № 7) за порушення норм статуту;

– земельна ділянка № 26 площе 0,03 га, якою він користувався, будучи членом Садівничого товариства "Ювілейне", входила до складу земельної ділянки площею 8,74 га, яка була вилучена у цього товариства рішенням Ради № 5/13/120 від 18.10.2007 р.

Абзацом шістнадцятим ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки –будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанцій про те, що Підприємець здійснив самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0277 га по АДРЕСА_1.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги прокурора м. Тернополя про зобов'язання Підприємця звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0277 га по АДРЕСА_1 були правильно задоволені судовими актами, які оскаржуються.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. у справі № 12/29/5022-464/2011 господарського суду Тернопільської області –без змін.