Перший заступника прокурора м. Севастополя звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Севастопольського морського торговельного порту до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" (далі ТОВ "Золотий символ"), третя особа Регістр судноплавства України про зобов"язання ТОВ "Золотий символ" демонтувати понтони (плавпричали): № 216-А, № 216-Б, № 216-В, № 216-Г, № 216-Д, № 216-Е, № 264-А вздовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м. Севастополя загальною площею 1017 кв.м. і звільнити акваторію Балаклавської бухти м. Севастополя від понтонів (плавпричалів).

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 25.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-788/2011 за позовом Першого заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Севастопольського морського торговельного порту до ТОВ "Золотий символ" про зобов"язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 07.06.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Регістр судноплавства України.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 02.08.2011 у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Севастополя залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 02.08.2011 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Севастополя від 02.08.2011 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 Перший заступника прокурора м. Севастополя подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Севастопольмарінсервіс" та ТОВ "Золотий символ" 01.01.2009 укладено договір щодо надання послуг по розміщенню плавучих залізобетонних понтонів для стоянки маломірних суден упродовж набережної Назукіна в Балаклавському районі міста Севастополя загальною площею 1017 кв.м. (а.с.9-10) Підставою для надання таких послуг є договір про спільну діяльність від 11.11.2008, укладений між ТОВ "Севастопольмарінсервіс" та Комунальним підприємством "Агентство розвитку Балаклавського району" (реєстраційний номер в ДПІ Балаклавського району м. Севастополя № 643/08).

На виконання зазначеного договору ТОВ "Золотий Символ" розмістив плавучі залізобетонні понтони №261-А; №261-Б; №261-В; №261-Г; №261-Д; №261-Е; №264-А для стоянки маломірних (малих суден) упродовж набережної Назукіна у Балаклавському районі міста Севастополя, які належать йому на підставі договору купівлі-продажу основних засобів від 26.03.2009, укладеного ТОВ "Золотий символ" з ТОВ "Севастопольмарінсервіс".

Вказаний договір недійсним у встановленому порядку не визнавався.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції зазначив, що за обраним способом захисту та поданими суду в їх обґрунтування письмовими доказами, позивачами не доведено наявності саме в діях відповідача за даним позовом –ТОВ "Золотий Символ" складу цивільного правопорушення та в чому саме полягає безпосередньо його вина

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції суд апеляційної виходив з того, що договір на виконання якого ТОВ "Золотий Символ" розмістив плавучі залізобетонні понтони №261-А; №261-Б; №261-В; №261-Г; №261-Д; №261-Е; №264-А для стоянки маломірних (малих суден) упродовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м. Севастополя недійсним у встановленому порядку не визнавався і прокурором не надано доказів на підтвердження створення перешкод судноплавству спірними понтонами.

Разом з тим, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені позовних вимог прокурора колегія суддів вважає передчасним з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути погоджено з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та місцевими органами влади і самоврядування.

Юридичні і фізичні особи, які порушили правила цієї статті, зобов'язані на вимогу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту здійснити в зазначений ним термін за власний рахунок знесення, перенесення або необхідні зміни будівель і споруд, що створюють перешкоди судноплавству або дії засобів навігаційного обладнання.

Положення про Міністерство інфраструктури України (далі Положення), затверджено Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 (581/2011) .

Відповідно до п. 1 Положення (581/2011) Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури).

Отже, центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту є Мінінфраструктури України.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ч. 1 ст. 36 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ( ч. 1 ст. 43 ГПК України ).

Однак суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволені позову не з'ясували та не дали оцінки обставинам щодо наявності у ТОВ "Золотий Символ" погодження з Мінінфраструктури України та місцевими органами влади і самоврядування для розміщення залізобетонних понтонів №261-А; №261-Б; №261-В; №261-Г; №261-Д; №261-Е; №264-А для стоянки маломірних (малих суден) упродовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м. Севастополя, отримання яких передбачено ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України.

Також суди попередніх інстанцій не дали оцінки обставинам щодо розміщення спірних понтонів та створенню перешкод судноплавству зазначених, зокрема, в листах Капітана Севастопольського морського торгівельного порту № КП-2/137 від 29.04.2011, листу Міністерства транспорту та зв"язку України № 743\04\14-09 від 29.12.2009, Акті перевірки безпеки судноплавства, реєстрації та ведення обліку судів і плавзасобів в Балаклавській бухті м. Севастополя від 12.06.2010, приписах з питань дотримання нормативних актів щодо безпеки судноплавства № 30/40 від 19.03.2009, № 260/5 від 05.05.2009, № 260/5/1 від 14.05.2009 та не вказали з яких підстав вони не приймаються до уваги.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлено неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, перевірити доводи сторін, третьої особи та прокуратури, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 – 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора м. Севастополя задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Севастополя від 02.08.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 у справі № 5020-788/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.