21.12.2010 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання" (далі за текстом –КЗ Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання") звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 20" (далі за текстом –ВАТ "ПМК №20") про стягнення 1 153 586, 00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2011 року в задоволенні позовних вимог заступнику прокурора Київської області було відмовлено в повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.04.2011 року у справі № 19/291-10/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 05.04.2011 року у справі № 19/291-10/23-11 без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора Київської області задовольнити в повному обсязі, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 16, 22, 653 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 216, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд виходили з того, що рішеннями господарського суду Київської області від 01.12.2004 року у справі № 243/5-04 та від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 зобов’язання сторін за договором від 05.12.1994 року № 6 вже припинились, збитки у сумі 18 000, 00 грн. на користь позивача стягнуто, а вимога про стягнення з відповідача 1153586,00грн. збитків від збільшення ринкової вартості квартир визнана безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджуються з такими висновками, виходячи з наступного.

05.12.1994 року між орендним підприємством "Пересувна механізована колона № 20" Березанського проектно-промислового домобудівного об’єднання, правонаступником якого ВАТ "Пересувна механізована колона №20" (згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.10.1999 року № 550) та Київською обласною психіатричною лікарнею № 1 (далі –КОПЛ №1) укладено договір № 6, відповідно до умов якого відповідач реалізовує КОПЛ №1 дві двохкімнатні квартири після завершення будівництва 120-квартирного житлового будинку в смт. Глеваха, отримані від замовника в рахунок 10% житлової площі, яка повинна бути передана будівельникам. КОПЛ № 1 була зобов’язана протягом 1994-1995 років перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти із розрахунку 900 млн. крб. за одну квартиру.

Пунктом 3 вказаного Договору встановлено, що після закінчення будівництва вказаного будинку ВАТ "ПМК №20" передає КОПЛ №1 дві двохкімнатні квартири.

Договір підписаний начальником ПМК-20 та головним лікарем КОПЛ №1 та скріплений печатками сторін.

Рішення господарського суду Київської області від 01.12.2004 року у справі № 243/5-04 було задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об’єднання до ВАТ "ПМК №20" про розірвання договору від 05.12.1994 року № 6.

Вищевказаним рішенням було встановлено факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 1 млрд. 800 млн. крб., згідно з платіжними дорученнями від 29.12.1994 року №118, від 27.02.1995 року № 163, від 16.03.1995 року № 237, від 26.04.1995 року № 415, а також факт порушення відповідачем умов договору від 05.12.1994 року №6.

11.09.2008 року рішенням господарського суду Київської області у справі № 299/19-06 позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об’єднання до ВАТ "ПМК № 20" про стягнення 140 626, 81 грн. збитків задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Київського обласного психіатрично-наркологічного об’єднання 18 000, 00 грн. збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заступником прокурора Київської області заявлено у зв’язку з тим, що вартість квартир, які за умовами договору від 05.12.1994 року № 6 мала б отримати КОПЛ №1, на сьогоднішній день значно збільшилась та згідно висновку судового будівельно-технічного дослідження від 05.01.2009 року № 01/175/08-09 складає 576 784, 00 грн. за кожну квартиру, тобто 1 153 568, 00 грн. за дві квартири, а тому коштів у сумі 18 000,00 грн., присуджених до стягнення рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 недостатньо для придбання аналогічних об’єктів нерухомості.

Крім того, відновити порушені права позивача можливо лише сплатою ринкової вартості спірних квартир. Таким чином сума збитків, яку відповідач повинен сплатити позивачу, складає 1 135 568, 00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Господарським кодексом України (436-15) , зокрема ст. 225, до складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включено: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Виходячи з приписів вказаних норм та факту розірвання договору від 05.12.1994 року № 6, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судами попередніх інстанцій не розглянуто вимогу прокуратури Київської області про відшкодування збитків, завданих розірванням договору в розрізі ст. 225 Господарського кодексу України, що призвело до передчасних та необгрунтованих висновків у справі.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року № 14 (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції та рішення першої інстанції, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню з подальшим направлення справи на новий розгляд до господарського суду Київської області з огляду на те, що допущені ним помилки можуть бути виправлені судом першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, більш повно і всебічно з’ясувати обставини справи, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1.Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. у справі № 19/291-10/23-11 задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. та рішення господарського суду Київської області від 05.04.2011р. у справі № 19/291-10/23-11 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.