Скасовано ухвалу Львівської міської ради від 09.07.2009 р. № 2804 про затвердження ФОП ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір оренди землі від 22.09.2009 р. між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_4 за умовами якого орендодавець надав а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування торгово-офісних приміщень.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р..

Суд, керуючись ст.ст. 120, 123, 198 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що оскільки відстань від межі земельної ділянки наданої ФОП ОСОБА_4 до нежитлової будівлі належної позивачу становить від 1,5 м. до 2 м., тому оспорюване рішення міської ради про надання земельної ділянки в оренду порушує права позивача на користування нерухомістю; враховуючи скасування судом ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009 р. № 2804 договір оренди землі від 22.09.2009 р. між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить ЦК України (435-15) .

Суд, керуючись ст.ст. 12, 13 ГПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 (v010p710-10) , дійшов висновку про непідвідомчість спору господарському суду в частині вимог про скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р..

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2011 р. (судді Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2011 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився з тих мотивів, що позивач є належним землекористувачем суміжної земельної ділянки не надано, тому підстав вважати що міська рада порушила інтереси позивача при прийнятті оскаржуваної ухвали та укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_4 не має.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком про непідвідомчість спору господарському суду в частині вимог про скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., оскільки при здійсненні повноважень власника землі міська рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (позивача) іншому (міська рада) відсутня.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми ст.ст. 120, 125, 198 ЗК України, оскільки перехід права власності на об'єкт нерухомості є підставою для переходу права власності на землю або права користування, тому оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2009 р. № 2804 порушено право позивача на оформлення права на земельну ділянку; позивач не погоджував межі земельної ділянки з ФОП ОСОБА_4.

Сторони, повідомлені про про час і місце розгляду скарги відпоівдно до вимог ст. 1114 ГПК України, у призначене судове засідання не з'явилися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є вимоги позивача визнати недійсними рішення міської ради та договір оренди землі.

Спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду, виникли у зв'язку з передачею за спірним рішенням міської ради земельної ділянки в оренду. Позивач, як власник нежитлової будови, оспорює правомірність такої передачі земельної ділянки. Тобто, предметом спору у справі є право користування спірною земельною ділянкою, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 22.06.2006р. Львівською міською радою була прийнята ухвала № 40 "Про погодження гр. ОСОБА_4 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1", якою було вилучено з користування ВАТ "Львівський завод автонавантажувач"земельну ділянку площею 0,0252 га на АДРЕСА_1 та зараховано до земель міста. Пунктом 2 даної ухвали було погоджено гр.. ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0325 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки у межах червоних ліній для обслуговування споруди.

09.07.2009р. Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2804 "Про затвердження фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1", якою ФО-П ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку пл. 0,0325 га. у межах червоних ліній без права капітального будівництва в оренду терміном на 3 роки для обслуговування торгово-офісних приміщень, перевівши дану земельну ділянку із земель, що не дані у власність або користування, до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання-землі комерції.

На виконання даної ухвали 22.09.2009р. між Львівською міською радою (Орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець надав а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0325 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування торгово-офісних приміщень. Даний договір укладено на 3 роки до 09.07.2012р. (п. 8. договору).

06.04.1998р. між ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" (Продавець) та ЗАТ "ІРОКС" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу побутового корпусу, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив будівлю побутового корпусу по АДРЕСА_1 загальною площею 797,8кв.м..

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 р. № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"визначено, що у вирішенні спорів щодо переходу права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно враховувати, що правочин, за яким переходить право власності на будівлю чи споруду тягне за собою перехід права на земельну ділянку, лише на ту, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, 1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 125 визначено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з часу придбання будівлі (1998) не звертався до Львівської міської ради з заявою щодо надання йому в оренду земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, на якій знаходиться його нерухомість, підтвердженням чого є лист Департаменту містобудування Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 07.07.2009р. № 2-7894/2003.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не надав докази, які б свідчили про право користування спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 125 Земельного кодексу України.

Таким чином, оскільки надання спірної земельної ділянки відбулося в порядку, передбаченому чинним законодавством України, згідно ст.ст. 20, 124, 125 Земельного кодексу України; позивач не надав суду доказів, які б посвідчували його право користування земельною ділянкою, а також доказів правомірності користування земельною ділянкою, починаючи з 1998 року, тому спірне рішення відповідача прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи позивача відхиляються, оскільки невірного застосування наведених норм матеріального права не доводять.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2011 р. у справі № 12/168 господарського суду Львівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.