Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 дов. від 26.11.2011

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: ОСОБА_5 дов. від 12.05.2011,

ОСОБА_6 дов. від 23.11.2011

У червні 2011 року відкрите акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 510, 00 грн. та до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 3 965, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування транспортних засобів страхове відшкодування в розмірі 10 670,10 грн., закрите акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" зазнало збитків та набуло відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України права зворотної вимоги до винної особи, яке перейшло до позивача відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 року.

При цьому, позивачем також зазначено, що оскільки страхова компанія, винної у скоєнні ДТП особи –ПАТ "Страхова компанія "Лемма", сплатила закритому акціонерному товариству Страховій компанії "ВУСО" лише частину грошових коштів на підставі свого розрахунку розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля та з вирахування франшизи, то позивач вважає, що відповідач-1, як роботодавець винної у скоєнні ДТП особи, зобов’язаний, відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, сплатити позивачу суму вирахуваної франшизи, а відповідач-2 повинен сплатити залишок боргу (різницю сум між калькуляцією ЗАТ СК "ВУСО" та калькуляцією відповідача-2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2011 року (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд визнав, що позивачем була пропущена позовна давність та зазначив, що з моменту виникнення зобов'язання (17.04.2008 року –дата ДТП) до моменту подання позову (червень 2011 року) минуло більше трьох років.

Крім цього, за висновками суду, із поданих позивачем матеріалів неможливо визначити факт укладення угоди між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" про відступлення права вимоги від 23.12.2009 року, оскільки залишилась невстановленою обставина набуття цедентом будь-яких матеріальних благ за вказаним договором, що в свою чергу ставить під сумнів виникнення у цесіонарія (позивач у справі) права звернення з вказаним позовом до суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року (судді: Істоміна –головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка" на користь публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 510 грн. майнової шкоди та судові витрати.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" на користь публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 3965,88 грн. майнової шкоди та судові витрати.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з відсутності підстав для застосування позовної давності, оскільки перебіг позовної давності у спірних правовідносинах (за регресними вимогами) має починатися від дати сплати страхового відшкодування; факт укладення між ЗАТ СК "ВУСО" та позивачем угоди про відступлення права вимоги від 23.12.2009 року є доведеним, а отже, позивач правомірно набув прав нового кредитора у зобов'язанні.

Крім того, апеляційний господарський суд, керуючись ст. 29 Закону України "Про страхування" та ст. 1194 Цивільного кодексу України, визнав доведеними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 залишку боргу у сумі 3965,88 грн., як недоплаченої суми витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу відповідно до звіту ЗАТ СК "ВУСА", та з відповідача-1 суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 510 грн., як різниці між розміром витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу та страховою виплатою.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лемма" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 17.04.2008 року по пров. Молчанівському в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить відкритому акціонерному товариству "Харківський завод "Оргтехніка", під керуванням ОСОБА_9 та автомобіля "Шкода", д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.06.2008 року водія автомобіля НОМЕР_1, - ОСОБА_9 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він не обрав безпечну швидкість та не врахував дорожню обстановку для того, щоб при виникненні перешкоди, безпечно здійснити зупинку автомобілю.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Шкода, д.н.з. НОМЕР_2, а його власнику - ОСОБА_10 завдано майнову шкоду. Відповідно до рахунку-фактури № 4012213 товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Алексеевка" вартість відновлювального ремонту складає 10 670,10 грн.

Майнові інтереси ОСОБА_10, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки "Шкода", д.н.з. НОМЕР_2, були застраховані в закритому акціонерному товаристві Страховій компанії "ВУСО" за договором добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 75020-20-02 від 11.12.2007 року.

Дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля "Шкода", д.н.з. НОМЕР_2, була визнана страховим випадком. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 3476-02 від 12.06.2008 року та листа вигодонабувача за договором страхування ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" від 29.05.2008 року. Сума страхового відшкодування в розмірі 10670,10 грн. була виплачена в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9058 від 12.08.2008 року.

Цивільно-правова відповідальність водія відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка" застрахована в публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лемма" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/1919768 від 20.04.2007 року.

АТЗТ "Страхова компанія "Лемма" на підставі власної калькуляції витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, сплатило на користь ЗАТ СК "ВУСО" в якості відшкодування збитків страхове відшкодування в розмірі 6194,22 грн. (за вирахуванням франшизи).

При цьому, залишок боргу, відповідно до калькуляції ЗАТ СК "ВУСО", склав 4475,88 грн., частинами якого є:

- сума у розмірі 3 965,88 грн. - різниця між калькуляцією ЗАТ СК "ВУСО", на підставі якої було виплачено страхове відшкодування на користь страхувальника –ОСОБА_10, та калькуляцією відповідача-2, на підставі якої було відшкодовано ЗАТ СК "ВУСО" збитки;

- сума у розмірі 510 грн. - різниця між розміром витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу та страховою виплатою ЗАТ СК "ВУСО".

Крім того, також встановлено, що 23.12.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" та закритим акціонерним товариством Страховою компанією "ВУСО" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув належне ЗАТ СК "ВУСО" на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання в порядку регресу, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, від відповідачів у справі сплачене ЗАТ СК "ВУСО" страхове відшкодування у повному обсязі, оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля ГАЗ 3307 –ОСОБА_9, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована АТ ЗТ СК "Лемма".

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, оскільки регресна вимога переходить до страховика лише після виплати страхового відшкодування в повному обсязі, то перебіг позовної давності у спірних правовідносинах (за регресними вимогами) має починатися від дати сплати страхового відшкодування.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, позовна давність у спірних правовідносинах має починатися саме з 12.06.2008 року, тобто з дня сплати страхового відшкодування, а оскільки позов публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" був направлений до суду 09.06.2011 року, що підтверджується відповідною квитанцією, то встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України трирічна тривалість позовної давності не закінчилась.

Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" заявляє позовні вимоги до ВАТ "ХЗ "Оргтехніка" та АТЗТ "Страхова компанія "Лемма" щодо відшкодування шкоди в порядку регресу як особа, до якої, відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 року, перейшло належне ЗАТ СК "ВУСО" право зворотної вимоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому, заміна кредитора здійснюється без згоди боржника (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, при укладанні договору відступлення права вимоги майнові інтереси первісного кредитора не порушуються, тому що він відчужує своє право добровільно у рамках укладеної між ним та новим кредитором угоди. Отже, ЗАТ СК "ВУСО" передало позивачу своє вже порушене право регресної вимоги до відповідачів, оскільки відповідачі не сплатили суму майнової шкоди в повному обсязі.

Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка важлива для їх здійснення.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. З договору відступлення прав вимог від 23.12.2009 року відступлені права вимоги переходять до ВАТ "ІФК" з моменту укладання договору та додатку № 1 до договору. ЗАТ СК "ВУСО" зобов'язалося передати позивачу документи, що підтверджують відступлені права вимоги, зокрема матеріали виплатної страхової справи. Форма додатку № 1 до договору відступлення прав вимог містить перелік стовбців, які визначають страхові акти, по яким право вимоги ЗАТ СК "ВУСО" передало до ВАТ "ІФК". Це, зокрема, назва страхувальника, номер страхового акту та дата його підписання, сума страхової виплати та назва винної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що оскільки документи, передбачені ст. 517 Цивільного кодексу України, були передані закритим акціонерним товариством Страховою компанією "ВУСО" позивачу, то останній правомірно набув прав нового кредитора у зобов'язанні відповідно до договору відступлення прав вимог від 23.12.2009 року.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Шкоду", до закритого акціонерного товариства Страхової компанії "ВУСО" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, яке відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 року було передано закритим акціонерним товариством Страховою компанією "ВУСО" позивачу.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 22.1. Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", (1961-15) при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов’язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ц ивільно-правова відповідальність водія відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка" застрахована в публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лемма" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/1919768 від 20.04.2007 року.

Полісом встановлені ліміти відповідальності: за шкоду, заподіяну майну –25 500,00 грн., франшиза –510,00 грн.

На підставі листа № 5158 від 12.09.2008 року, страхового акту № 3476-02 та платіжного доручення № 9058 від 12.06.2008 року публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лемма" виплатило ЗАТ СК "ВУСО" грошові кошті в якості відшкодування збитків в сумі 6194,22 грн.

При цьому, за розрахунками публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" майнова шкоди, нанесена власнику автомобіля "Шкода", складає 6704,22 грн., а відповідно сума, яка підлягає виплаті ЗАТ СК "ВУСО" складає 6194,22 (за вирахуванням суми франшизи).

Однак, відповідно до звіту № 503-20 закритого акціонерного товариства Страхової компанії "ВУСО" сума витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу становить 10 670,10 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що сума боргу у розмірі 3965,88 грн., як різниця сум між калькуляцією ЗАТ СК "ВУСО" та калькуляцією відповідача-2, підлягає стягненню з відповідача-2.

Відповідно до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В даному випадку, відповідно до постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10.06.2008 року особою винною у скоєнні ДТП, є водій автомобіля НОМЕР_3, - ОСОБА_9, який на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-1, а тому, особою відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Шкода", д.н.з. НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП, є публічне акціонерне товариство "Харківський завод "Оргтехніка",

В п.12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд цілком правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 510,00 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, а прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року у справі № 5023/4833/11 без змін.