Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційні скарги виробничо –комерційного підприємства "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м.Черкаси

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011

зі справи № 08/03/26/64/2011

за позовом виробничо –комерційного підприємства "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м.Черкаси

до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Черкаси (далі –відділення АМК України)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Худолій В.М., Сурай С.В.,

відповідача –Мигаль Л.О.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

У січні 2011 року виробничо –комерційне підприємство "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" звернулося з позовом до відділення АМК України, згідно з яким просило визнати недійсним рішення відділення АМК України від 29.12.2010 № 62 у справі № 04-28-13/10.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2011 у справі № 08/03/26/64/2011 (суддя Кучеренко О.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 (колегія суддів у складі: суддя Майданевич А.Г. –головуючий, судді Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України виробниче –комерційне підприємство "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" просить скасувати рішення господарського суду від 05.09.2011, постанову апеляційного суду від 24.10.2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарги мотивовані тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційні скарги відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду матеріалів справи № 04-28-13/10 адміністративною колегією відділення АМК України 29.12.2010 було прийнято рішення № 62 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що виробничо –комерційне підприємство "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" двічі вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації відділенню АМК України на його вимоги від 20.09.2010 № 04/1856 та від 08.10.2010 № 04/2120 у встановлені ним строки; за вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції на позивача накладено штраф у загальному розмірі 34000,00 грн.

В основу оскаржуваного рішення відділення АМК України були покладені такі обставини:

- протягом серпня –01 вересня 2010 року відділенням АМК України проводилось планове дослідження ринку надання в оренду торгових приміщень (площ) у Черкаській області, в ході якого дев'яти суб’єктам господарювання у тому числі позивачу, були направлені вимоги про надання відповідної інформації;

- листом від 20.09.2010 за № 04/1856 відповідач направив позивачу вимогу, згідно з якою запропонував в зв’язку зі здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі ст.ст. 7, 17, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у десятиденний строк з дня отримання вимоги надати інформацію, пов’язану з дослідженням ринку;

- вказаний лист був отриманий позивачем 23.09.2010;

- листом від 08.10.2010 за № 042120 відповідач вдруге звернувся до позивача з вимогою, згідно з якою запропонував у триденний строк з дня її отримання надати інформацію (зміст витребуваної інформації аналогічний тому, який був витребуваний вимогою про надання інформації № 04/1856 від 20.09.2010 року);

- вказаний лист був отриманий позивачем 11.10.2010;

- листом від 12.10.2010 № 168 позивач відмовив відповідачу у наданні інформації на вимогу № 04/1856 від 20.09.2010, посилаючись на те, що у відповідача відсутні правові підстави для її витребування;

- в подальшому, враховуючи неподання позивачем інформації стосовно питань, які були викладені у вимогах, розпорядженням адміністративної колегії відділення АМК України від 04.11.2010 № 50-РК розпочато розгляд справи за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Черкаському обласному територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені у вимогах останнього від 20.09.2010 та від 08.10.2010 строки;

- листом від 05.11.2010 № 04/2444 відділення АМК України надіслало позивачу копію вказаного розпорядження, яке було одержано останнім 12.11.2010 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 02901212;

- листом від 13.12.2010 № 04/2691 позивачу було надіслано подання з попередніми висновками у справі № 04-28-13/10;

- листом від 20.12.2010 № 220 позивач відмовився надати витребувану відділенням АМК України інформацію.

Звертаючись із позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення відділення АМК України від 29.12.2010 № 62 у справі № 04-28-13/10, позивач вказував, що у відповідача були відсутні правові підстави вимагати надання йому інформації, що викладена у названих вимогах, а тому просив задовольнити позов.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що обсяг запитуваної відповідачем інформації та підстави для цього запиту відповідали колу завдань, що стоять перед органами Антимонопольного комітету України та передбачені чинним законодавством. Двічі відмовившись надати запитувану відповідачем інформацію, позивач вчинив правопорушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України від 26.11.1993 № 3659-ХІІ "Про Антимонопольний комітет України" (далі –Закон № 3659) встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.03.2001 за № 291/5482 (z0291-01) .

Таким чином, наведені вимоги чинного законодавства дають підстави вважати, що направлення відділенням АМК України запиту відповідній особі щодо подання нею певної інформації буде носити правомірний характер в контексті вимог, що передбачені пунктом 5 частини першої статті 17 Закону № 3659, а також пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто лише тоді, коли це буде прямо передбачено законом.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, судами не було встановлено у справі таких обставин, які б свідчили про те, що в даному випадку запити на подання інформації були направлені відповідачем у зв’язку з розглядом заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи у зв’язку з проведенням відповідної перевірки.

На існування "інших передбачених законом випадків", які б давали підстави для витребування інформації у позивача, відповідач, згідно з наявними матеріалами справи, не посилався. Відповідних обставин у цьому ж зв’язку не було встановлено і судами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди помилково послались на загальні повноваження голови територіального відділення АМК України з приводу здійснення ним контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Здійснення такого контролю в контексті обставин цієї справи, тобто планове дослідження ринку, хоч безумовно і входить до кола повноважень органів Антимонопольного комітету України, але в той же час само по собі не давало відповідачу правових підстав вимагати від позивача обов’язкового надання інформації, оскільки це прямо суперечило вимогам пункту 5 частини першої статті 17 Закону № 3659, а отже не давало і підстав вбачати в діях позивача, який відмовився подати відділенню АМК України запитувану в нього інформацію, наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Беручи до уваги, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, висновки судів за обставинами цієї справи щодо вчинення позивачем правопорушення та їх посилання на вимоги ст.ст.22, 221 Закону № 3659 як на підставу притягнення позивача до відповідальності є такими, що суперечать сукупності наведених вимог чинного законодавства.

Таким чином, обставинам справи, які були встановлені з належною повнотою, попередні судові інстанції дали неправильну юридичну оцінку.

Це дає підстави для скасування прийнятих у справі рішень та прийняття нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1.Касаційні скарги виробничо –комерційного підприємства "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 05.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 у справі № 08/03/26/64/2011 скасувати.

3.Позов задовольнити.

4.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.12.2010 № 62 у справі за № 04-28-13/10.

5.Стягнути з Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь виробничо –комерційного підприємства "Фаворит-2014" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" 170,00грн. витрат по оплаті державного мита, 236грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

6.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.