Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

Позивач - Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Луганськтеплокомуненерго" - звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" - 13.218,09 грн. заборгованості з орендної плати, 2.064,26 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у сумі 205,50 грн., посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору оренди обладнання № 169-юр від 28.11.2007 р.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.07.2011 р. у справі №11/59пн/2011 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 7.814,45 грн. заборгованості з орендної плати, 1.303,38 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 121,49 грн., а також зобов’язано відповідача повернути на користь позивача машину розривну Р-5 (інв. № 38608). В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2011 р. у справі № 11/59пн/2011 частково скасовано, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати в розмірі 11.611,86 грн., інфляційні в сумі 1.643,71 грн., 3 % річних в розмірі 174,92 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних та 3 % річних судом відмовлено. В решті рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2011 р. у справі № 11/59пн/2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з даною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в частині вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій припинити провадження у справі, а в частині повернення об'єкту оренди у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційний господарський суд неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги проведений відповідачем залік зустрічних однорідних вимог та вважає безпідставною вимогу про повернення об’єкта оренди, оскільки після закінчення дії договору №169-юр від 28.11.2007 р. позивач направляв рахунки відповідачу, сторони підписували акти виконаних робіт, а тому, на думку відповідача, між сторонами укладено новий договір оренди у спрощений спосіб.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. В судове засідання 19.12.2011р. представники позивача та відповідача не з’явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між КП "Луганськтеплокомуненерго" (орендодавець) та ПАТ "Луганськгаз" (орендар) 28.11.2007 р. укладений договір оренди обладнання № 169-юр (далі –договір оренди) (а.с. 8), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування обладнання –машину розривну Р-5 (інв. № 38608) вартістю 10.528,00 грн. з метою випробування зразків з металів на розтягування.

Відповідно до п. 4.1 договору об’єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 10 днів з моменту підписання даного договору. Об’єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі (п. 4.3 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлений факт передачі позивачем відповідачеві об’єкта оренди, який сторонами не заперечується.

Згідно з п. 3.1 договору (у редакції відповідача згідно з протоколом розбіжностей до договору) розмір орендної плати складає 350,00 грн. на місяць, у тому числі ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем виключно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 днів з моменту отримання рахунку (п. 3.2 договору). Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням встановлених індексів інфляції (п. 3.3 договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 р. строк дії договору продовжено до 31.12.2010 р., а додатковою угодою № 2 від 29.12.2010 р. сторони домовилися про розірвання договору з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 7.1 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов’язаний протягом 5 діб повернути майно, що орендується, за актом прийому-передачі.

Позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією направлялися рахунки на сплату орендної плати за період з грудня 2007 року по березень 2011 року на загальну суму 18.353,64 грн., які відповідачем оплачені частково у розмірі 5.135,55 грн., внаслідок чого, за твердженням позивача, за відповідачем утворився борг з орендної плати в сумі 13.218,09 грн.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення боргу з орендної плати та нарахованих на неї інфляційних та 3% річних, оскільки умовами договору, зокрема, пп. 3.3, передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням встановлених індексів інфляції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач на адресу відповідача надсилав рахунки на сплату орендних платежів з січня 2007 року по березень 2011 року на загальну суму 18.353,64 грн., однак за вирахуванням часткової оплати відповідачем цього боргу в сумі 5.135,55 грн., заборгованість становить 13.218,09 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 р. до договору строк дії договору встановлений до 31.12.2010 р., тобто з 01.01.2011 р. він є припиненим.

Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 13.218,09 грн., яку позивач нараховує як за період дії договору оренди (до 31.12.2010 р.), так і після його припинення, за період фактичного користування відповідачем приміщенням (з січня по березень 2011 р.).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, орендна плата може нараховуватись орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватися з нього в судовому порядку виключно за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди.

Окрім того, умовами договору оренди також не передбачений обов’язок орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору оренди.

Таким чином, з моменту припинення дії договору оренди зобов’язання відповідача (орендаря) зі сплати орендної плати на майбутнє слід вважати припиненими, що унеможливлює стягнення з відповідача саме орендної плати за час фактичного безпідставного користування майном до його повернення орендодавцю, тобто з січня по березень 2011 року.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором оренди за період з грудня 2007 року по грудень 2010 року та відсутність доказів сплати відповідачем боргу з орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11.611,86 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати орендних платежів.

При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням періоду прострочення стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування на суму вищевказаної заборгованості у розмірі 1.643,71 грн. та 3 % річних у сумі 174,92 грн.

Посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги проведений відповідачем залік зустрічних однорідних вимог колегією суддів не приймаються, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не надав доказів можливості здійснення такого зарахування, зокрема, доказів наявності боргу позивача на час здійснення такого зарахування.

Також колегія суддів бере до уваги таке. Як вбачається з обставин, встановлених судом першої інстанції, відповідач обгрунтовує зазначене зарахування тим, що на виконанні органу державної виконавчої служби знаходиться наказ Господарського суду Луганської області у справі № 6/119 про стягнення з позивача суми боргу. Проте, за наявності відкритого виконавчого провадження за цим наказом, залік зустрічних грошових вимог у даній справі №11/59пн/2001 неможливий, оскільки може бути узгоджений лише в процедурі виконання рішення у справі № 6/119.

Твердження скаржника про укладення нового договору оренди у спрощений спосіб є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а надсилання рахунків на орендну плата та складення актів виконаних робіт, які до того ж є недоцільними в орендних правовідносинах, не є підставою для продовження дії договору оренди.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.1 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов’язаний протягом 5 діб повернути майно, що орендується, за актом прийому-передачі.

Враховуючи, що чинним законодавством та умовами договору оренди встановлено, що закінчення строку договору оренди тягне за собою його припинення і виникнення у орендаря зобов'язання повернути об'єкт оренди, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині зобов’язання повернути на користь позивача машину розривну Р-5 (інв. № 38608), з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог та часткового скасування рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі апеляційною інстанцією судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у справі № 11/59пн/2011 –без змін.