В жовтні 2010 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" (з врахуванням останньої заяви від 10.12.2010 про зменшення позовних вимог) про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Дражинського, 37 в м. Ялта: основну частину літер А, навіс літер Д (прохідна), туалет літер Б, гараж літер В, баню літер Г, хвилеріз морський з навісом літер Ж, огороджувальні та підпірні стіни з бутового каменю літер (№№ 1-29); будівлю автопавільйону пляжного комплексу (навіс, літер Е); витребування із володіння ТОВ "Дайвінг-центр "Соляріус" у зв'язку з незаконним вибуттям спірного майна з державної власності наступного нерухомого майна: основну частину літер А, навіс літер Д (прохідна), туалет літер Б, гараж літер В, баню літер Г, хвилеріз морський з навісом літер Ж, огороджувальні та підпірні стіни з бутового каменю літер (№№ 1-29). Як на підставу позовних вимог послався на статті 317, 319, 388 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" позовні вимоги не визнало, вважає, що позивач не має правових підстав витребовувати у нього спірне майно, оскільки воно було придбано у попереднього власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський пляж" за умовами договору купівлі-продажу від 15.01.2010, відповідач є добросовісним набувачем цього майна.

Ухвалою від 25.11.2010 господарський суд Автономної Республіки Крим залучив як третіх осіб до участі у справі державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл", товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехно-Плюс".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 (суддя Чумаченко С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 (колегія у складі суддів: Лисенко В.А., Гоголя Ю.М., Рибіної С.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.10.2011 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 24.05.2011 (якою постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 залишено без змін), а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 заступник військового прокурора Військово-морських сил України послався на те, що місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, невірно застосували норми матеріального права: ст.ст. 216, 330, 388 ЦК України, що призвело до невірного вирішення спору, тому просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Міністерства оборони України та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- 22.10.2004 між державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 2210/07, відповідно до якого останньому було передано споруди та будівлі пляжного комплексу санаторію по вул. Дражинського,37 в м. Ялта;

- 09.09.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" за договором купівлі-продажу було передано вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег";

- ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2008 у справі № 2-8/10800-2008 затверджено мирову угоду, відповідно до якої вказане майно перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехно-Плюс", яке в свою чергу передало це майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморський пляж" згідно договору купівлі-продажу від 17.03.2009;

- 15.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський пляж" продало товариству з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" комплекс нежитлових будівель, розташованих по вул. Дражинського, 37 в м. Ялта,: основну частину літ. А, туалет літ. Б, гараж літ. В, баню літ. Г, навіс (прохідна) літ. Д, хвилеріз морський ІV з навісом літ. Ж та споруди з № 1 по № 29; рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2009 у справі № 2-29/463-2009 визнано недійсним договір № 2210/07 купівлі-продажу споруд та будівель пляжного комплексу санаторію, укладений 22.10.2004 між державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл". Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 вказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано. Провадження в справі припинено з тих підстав, що контракт № 2210/07 від 22.10.2004 є нікчемним та таким, що не породжує будь-яких прав та обов'язків, визнання його недійсним не вимагається згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі, місцевий та апеляційний господарські суди встановили обставини щодо переходу права власності на державне майно у попередників відповідача, починаючи з 22.10.2004,коли це майно за договором купівлі-продажу № 2210/07 від 22.20.2004 вибуло із володіння держави Україна. З тих підстав, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, що виключає згідно положень статті 388 ЦК України можливість витребування у нього цього майна, дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Правильно встановивши обставини справи, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до помилкового висновку про те, що оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" є добросовісним набувачем, то у нього не може бути витребувано спірне майно відповідно до ст. 388 ЦК України, якою передбачено, що: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень; якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Предметом розгляду у даній справі є, у тому числі, і віндикаційний позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус", у володінні якого перебувало на час порушення провадження у справі майно, що належить державі. До предмету даного спору не відноситься питання, на якій

підставі перебуває у його володінні це державне майно. Судами попередніх інстанцій встановлено знаходження у товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" спірного майна, яке відповідно тимчасово вибуло із володіння держави та підлягає поверненню.

В такому випадку Вищий господарський суд України вважає можливим постановити нове рішення у справі, не передаючи її на новий розгляд, оскільки по ній не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, а саме: про задоволення позову в частині вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" повернути Міністерству оборони України нерухоме майно, розташоване по вул. Дражинського, 37 в м. Ялта,: основну частину літер А, навіс літер Д (прохідна), туалет літер Б, гараж літер В, баню літер Г, хвилеріз морський з навісом літер Ж, огороджувальні та підпірні стіни з бутового каменю літер (№№ 1-29); що стосується позовних вимог про визнання за державою Україна права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Дражинського, 37 в м. Ялта: основну частину літер А, навіс літер Д (прохідна), туалет літер Б, гараж літер В, баню літер Г, хвилеріз морський з навісом літер Ж, огороджувальні та підпірні стіни з бутового каменю літер (№№ 1-29), будівлю автопавільйону пляжного комплексу (навіс, літер. Е); то в цій частині вимог слід відмовити, оскільки вказане майно, яке тимчасово вибуло із володіння держави Україна, із її власності не вибувало.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Військово-морських сил України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 у справі № 5002-8/5447-2010 скасувати.

Постановити нове рішення. Позов заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити частково. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус" повернути Міністерству оборони України нерухоме майно, яке розташоване по вул. Дражинського, 37 в м. Ялта: основну частину літер А, навіс літер Д (прохідна), туалет літер Б, гараж літер В, баню літер Г, хвилеріз морський з навісом літер Ж, огороджувальні та підпірні стіни з бутового каменю літер (№№ 1-29). В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.