Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.09.2009 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Сумський м'ясокомбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.10.2009 в підготовчому засіданні визнано вимоги ініціюючого кредитора, зобов'язано здійснити публікацію про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.02.2010 затверджено реєстр кредиторів, призначено дату підсумкового засідання.

Постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2010 визнано ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Воловика С.В., зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.03.2011 ліквідатором ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.06.2011 визнано поточні вимоги наступних кредиторів до боржника: комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради в розмірі 85104,76 грн., Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на загальну суму 92950,32 грн., продовжено строк ліквідаційної процедури ВАТ "Сумський м'ясокомбінат", затверджено арбітражному керуючому оплату послуг за кожний місяць здійснення ним своїх повноважень.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 ухвалу господарського суду Сумської області від 16.06.2011 в частині визнання поточних кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на загальну суму 92950,32 грн. залишено без змін.

Ліквідатор ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та ухвалу господарського суду Сумської області від 16.06.2011 в частині визнання поточних кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на загальну суму 92950,32 грн., відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми в визнанні поточних кредиторських вимог до ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" в розмірі 92950,32 грн.

В обґрунтування касаційних вимог заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, зокрема: ч.1 ст. 23, ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми подано до господарського суду заяви про визнання поточних вимог до боржника на суму 58776,95 грн., на суму 13237,97 грн., на суму 10839,93 грн., на суму 10095,47 грн.

Судами встановлено, що зазначені вимоги Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми обґрунтовані наявністю заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. "б" –"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно за листопад 2010 року –лютий 2011 року; за березень 2011 року, за квітень 2011 року, за травень 2011 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяви Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання поточних вимог до боржника, виходив з того, що заборгованість виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому є поточною і відповідно до приписів ч.1 ст.23 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, включення поточних вимог в реєстр кредиторів відбувається в процедурі ліквідації в порядку ст. 23 Закону.

Судами встановлено, що заявлені Управлінням Пенсійного фонду України у зарічному районі Сумської області вимоги щодо заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) складає 92950,32 грн., що підтверджується розрахунками наданими Пенсійним фондом, які виникли у період безпосередньо ліквідаційної процедури у банкрута. Заявлені до стягнення суми є витратами Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом (1058-15) .

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788 (далі –Закон № 1788), здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Отже, зазначеними нормами законодавства Пенсійному фонду, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 N 21-1 (z0064-04) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , Інструкція "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (z0064-04) не передбачає припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.

Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам підприємства здійснюється до внесення запису до ЄДРПОУ про державну реєстрацію припинення юридичної особи (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Комінтерновському районі м. Харкова до державного підприємства Харківський релейний завод "Радіореле").

За таких обставин, вимоги УПФ України щодо заборгованості по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах, є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та ухвала господарського суду Сумської області від 16.06.2011 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.