Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 червня 2011 року у справі № 28/43/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-промисловий союз" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми, –

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-промисловий союз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за порушення зобов'язання щодо повернення передоплати в розмірі 17939,32 грн., з яких 335,31 грн. –штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 5 квітня 2011 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 червня 2011 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 17604,01 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд, керуючись нормами ст. 693 Цивільного кодексу України, виходив з в ідсутності в матеріалах справи доказів того, що позивач вимагав від продавця (відповідача) передання оплаченого за договором № 4 від 25 січня 2010 року, укладеним сторонами, товару або повернення суми попередньої оплати. У мовами п. 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010 року, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати договір або змінити договір за сім календарних днів до закінчення його дії, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Укладений сторонами договір, за твердженням суду, продовжив свою дію на наступний 2011 рік, оскільки сторонами не надано доказів щодо їх відмови від продовження дії договору. В зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позивач має можливість вимагати виконання умов договору відповідачем або ставити питання щодо розірвання договору та повернення суми попередньої оплати в установленому порядку. Проте, оскільки позивач не надав доказів звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору та повернення суми попередньої оплати у зв’язку з втратою інтересу до виконання відповідачем зобов’язання за договором в натурі (отриманні товару), і на момент розгляду справи договір поставки товару продовжує свою дію, позивач вправі вимагати виконання відповідачем його обов’язку поставити товар.

Не погодившись з таким рішенням місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність його скасування та часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступних обставин.

23 вересня 2010 року позивач пред'явив відповідачу претензію, в якій запропонував вважати договір № 4 від 25 січня 2010 року розірваним та заявив вимогу щодо повернення суми передоплати в розмірі 17604,01 грн. в зв'язку з недопоставленням відповідачем обумовленого договором товару на вказану суму передоплати, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів наявності у відповідача правових підстав для неповернення позивачу даної суми передоплати відповідачем не надано, що свідчить про обґрунтованість позову в даній частині.

Разом з тим, в задоволенні вимог позивача стосовно стягнення з відповідача на підставі ч. 6 ст. 213 Господарського кодексу України штрафних санкцій в розмірі 335,31 грн. апеляційним судом відмовлено з посиланням на те, що відповідач не брав на себе зобов'язання повернути отриману суму передоплати.

Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15 червня 2011 року у справі зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 червня 2011 року у справі № 28/43/2011 –без змін.