Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року порушено провадження у справі № 49/106-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІА-СТАР" (далі –Боржник) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" (далі-Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 06.06.2011 року (суддя – Митрохіна А.В.) Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дерлюка В. Д.

Не погоджуючись із цією постановою, Державна податкова адміністрація у м. Києві (далі-Адміністрація) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду м. Києва від 06.06.2011 року, а провадження у справі припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року (головуючий суддя –Дзюбко П.О., судді: Сулім В.В., Сотніков С.В.) провадження у справі зупинено, копії матеріалів справи направлено до прокуратури м. Києва для проведення перевірки на ознаки фіктивного банкрутства, зобов’язано прокуратуру м. Києва негайно повідомити Київський апеляційний господарський суд про прийняте рішення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Альва" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року та матеріали справи передати до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 79, 80, 90, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників скаржника та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд встановив, що Адміністрацією в апеляційному порядку оскаржується постанова про визнання Боржника банкрутом, а у справу була надана постанова про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб Боржника, що є підставою для направлення до слідчих органів матеріалів справи для перевірки на ознаки фіктивного банкрутства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені, а провадження у справі зупинено з порушенням та невірним застосуванням норм процесуального права.

Так, норми ч. 2 ст. 79 ГПК України визначають, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Між тим, незважаючи на посилання апеляційного суду на вказані норми та застосовуючи ці положення, в резолютивній частині ухвали, апеляційний суд вказав про направлення до прокуратури м. Києва копій матеріалів справи № 49/106-б за заявою ТОВ "Альва" до ТОВ "Юніа-Стар", що є порушенням норм ч. 2 ст. 79 ГПК України щодо підстав для зупинення провадження у господарській справі –це по-перше.

По-друге, в мотивувальній та резолютивній частинах постанови заступника прокурора Деснянського району м. Києва від 29.08.2011 року (на яку та визначені обставині в якій послався суд апеляційної інстанції) вказано, що є підстави для порушення та порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТОВ "Юніа-Стар" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Однак, ні у вказаній постанові заступника прокурора, ні судом апеляційної інстанції не було встановлено ознак або порушення кримінальної справи щодо та по факту здійснення ініціюючим кредитором фіктивної підприємницької діяльності, або щодо та по факту господарських правовідносин між Кредитором та Боржником.

Отже, виходячи з того, що предметом апеляційного оскарження визначена постанова про визнання Боржника банкрутом, а виходячи з положень частин 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство апеляційним судом у зв'язку з цим мають переглядатись правомірність порушення щодо Боржника справи про банкрутство, наявність відповідних ознак та підстав (загальних та спеціальних) для порушення даної справи тощо, на думку касаційної інстанції, прийняття згаданої вище постанови заступника прокурора Деснянського району м. Києва від 29.08.2011 року (доречи, після прийняття оскаржуваної постанови місцевого суду від 06.06.2011 року) не є перешкодою для здійснення апеляційного провадження з перегляду постанови про визнання Товариства банкрутом.

Поряд з викладеним суд касаційної інстанції погоджується із доводами скаржника, що надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 ГПК: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, і у цьому разі господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

У зв'язку із викладеним, підстави для застосування норм ч. 2 ст. 79 ГПК України апеляційним судом в оскаржувані ухвалі визначені неправомірно, а вказані норми застосовані з порушенням, а тому оскаржувана ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню, як незаконна та прийнята з порушенням норм законодавства, а справа –направленню на розгляд до апеляційного суду.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 79, 90, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -