Першим Заступником прокурора Вінницької області заявлено позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" за участю третіх осіб Вінницької міської ради, ВАТ "Завод Термінал", з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання права державної власності на будівлі гуртожитків, що розташовані по просп. Юності, 12 у м. Вінниці - 21/25 частки, загальною площею - 4716,16 кв.м., по проспекту Юності, 14 у м. Вінниці -3/4 частки, загальною площею 4564,69 кв.м., та зобов'язання відповідача передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент приватизації майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" шляхом його викупу членами організації орендарів до складу цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації, не могли бути включені гуртожитки, оскільки існувала законодавча заборона на приватизацію об'єктів державного житлового фонду до яких відносилися і гуртожитки. Тому, на думку позивача, орендне підприємство "Термінал", отримавши безоплатно спірні гуртожитки за актом прийому-передачі від 16 лютого 1995 року, не набуло право власності на них, а лише отримало їх у користування.

У 1995 році організація орендарів заводу "Термінал" як один із засновників ВАТ "Завод Термінал" передала спірні гуртожитки до статутного фонду акціонерного товариства, проте перехід права власності на спірні гуртожитки, на думку позивача, не відбувся, у зв'язку з чим ВАТ "Завод Термінал" незаконно передало спірні гуртожитки у вигляді внеску до статутного фонду TOB "Наш дім".

Одночасно позивач просив суд зобов'язати відповідача передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) та постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 6 листопада 1995 року (891-95-п) "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 у справі № 8/233-09 (суддя Тісецький С.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 у цій справі (колегія суддів у складі: Савченко Г.І.- головуючий суддя, судді Грязнов В.В., Тимошенко О.М.) позов задоволено; визнано право державної власності на будівлі гуртожитків, що розташовані по проспекту Юності, 12 у м. Вінниці та проспекту Юності, 14 у м. Вінниці і зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш дім" передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 у справі № 8/233-09, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 у справі № 8/233-09 (колегія у складі: Демидової А.М. –головуючого судді, суддів Воліка І.М., Коваленко С.С.) постанову Рівненського апеляційного господарського суду 25.01.2011 та рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 у справі № 8/233-09 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 03.10.2011 у справі 3 8/233-09 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2011 у справі № 8/233-09, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23 червня 1989 року між організацією орендарів Вінницького виробничого об'єднання "Термінал"і Міністерством приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СССР укладено договір оренди, за умовами якого організація орендарів прийняла в оренду основні фонди та інше майно, закріплене за Вінницьким заводом "Термінал".

За угодою від 18 грудня 1990 року до договору оренди були внесені зміни, згідно яких повноваження орендодавця за договором оренди перейшли до Міністерства радіопромисловості СРСР, а організація орендарів отримала право на повний або частковий викуп орендованого майна.

На підставі доповнення від 12 грудня 1991 року функції орендодавця за договором оренди від 23 червня 1989 року та угодою від 18 грудня 1990 року перейшли до Фонду державного майна України.

25 травня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та організацією орендарів Вінницького заводу "Термінал"укладено угоду № 76-93, за умовами якої Регіональне відділення прийняло на себе зобов'язання орендодавця за договором оренди від 23 червня 1989 року, а орендар отримав право викупити орендоване майно за умовами, в порядку і строки, визначені законодавством України, шляхом укладання додаткової угоди до даного договору.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 26 січня 1994 року надано дозвіл організації орендарів Вінницького заводу "Термінал"на приватизацію орендованого державного майна. Визначено, що викуп державного майна оформляється додатковою угодою.

28 червня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та організацією орендарів Вінницького заводу "Термінал"укладено додаткову угоду № 54-94 про внесення змін та доповнень до договору оренди від 23 червня 1989 року та додаткової угоди до нього від 25 травня 1993 року за № 76-93, умовами якої визначено умови викупу державного майна, його порядок, терміни та засоби платежів.

Пунктом 2.2.4 додаткової угоди № 54-94 визначено перелік та вартість об'єктів, які передаються організації орендарів заводу безоплатно на суму 686 335 000 крб., у тому числі гуртожиток, який розташований по вул. Ленінського Комсомолу, 12 у м. Вінниці - вартістю 626 000 крб. та гуртожиток по вул. Ленінського Комсомолу, 14 вартістю 617 000 крб.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 138-СП від 28 червня 1994 року затверджено спосіб приватизації організацією орендарів орендованого майна шляхом його викупу на умовах, визначених додатковою угодою №54-94 від 28 червня 1994 року.

30 червня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та орендним підприємством "Вінницький завод "Термінал"укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал"за № 72.

Додатковою угодою від 29 грудня 1994 року до договору купівлі-продажу № 72 від 30 червня 1994 року були внесені зміни, відповідно до яких сума договору купівлі-продажу відповідно до зміненого акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал"складає 6645387000 крб.

Пункт 1.6 договору купівлі-продажу № 72 від 30 червня 1994 року доповнено абзацом третім: "Змінений акт оцінки і ціна об'єкта приватизації затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 16 листопада 1994 року. Цей акт є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди".

Згідно акту оцінки вартості майна орендного підприємства Вінницький завод "Термінал" від 16 листопада 1994 року до вартості майна, що підлягало приватизації, не увійшла вартість майна, для якого встановлено пільги, а саме вартістю на суму 686335000 крб.

За актом прийому-передачі від 16 лютого 1995 року до договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал " № 72 від 30 червня 1994 року та додаткової угоди до нього від 29 грудня 1994 року Регіональним відділенням передано організації орендарів заводу викуплену нею державну частку майна, у тому числі гуртожитки по проспекту Юності, 12 та 14 у м. Вінниці.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що

спірні гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації у складі цілісного майнового комплексу та були передані орендному підприємству в користування, оскільки стаття 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначала безоплатну передачу як передачу права користування майном, а не зміну форми власності.

Відповідно до статті 11125 ГПК України (1798-12) у разі якщо Верховний Суд України установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Статтею 11128 цього Кодексу передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятого Верховним Судом України рішення, зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону (2163-12) не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 8 вересня 1993 року (717-93-п) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а також на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебував державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) підлягав передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч.2 п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Отже, на момент проведення приватизації орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал"гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами. Застосування такої пільги у даному випадку підтверджено актом оцінки вартості майна орендного підприємства від 16 листопада 1994 року.

Зміни до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до яких господарському товариству об'єкти приватизації передавалися безоплатно без права продажу, тобто безоплатна передача законодавцем визначалась вже як передача в користування без зміни форми власності, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", введеного в дію постановою Верховної Ради України № 90/97-ВР від 19 лютого 1997 (90/97-ВР) року.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що при приватизації державного майна орендного підприємства новому власнику за договором купівлі-продажу №72 від 30 червня 1994 року були передані об'єкти соціально-побутового призначення, а саме спірні гуртожитки, із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни гуртожитків, припустилися невірного застосування ч.2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" і дійшли помилкового висновку про наявність законодавчої заборони на безоплатну передачу у власність орендному підприємству спірних гуртожитків при викупі орендованого майна.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 у цій справі були прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, внаслідок чого вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11128 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду 25.01.2011 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 у справі № 8/233-09 скасувати.