У квітні 2011 року позивач - Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Мегабанк" звернувся до суду з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс" про визнання недійсним договору купівлі цінних паперів № Б-309-143, укладеного 25.08.2009 між ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" та ТОВ "Промторгсервісплюс".

Вказує, що оспорюваний договір укладено в порушення цілей (мети) діяльності відповілача1, вчинений зі сторони покупця цінних паперів директором з перевищенням повноважень, наданих Статутом товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 (суддя Камша Н.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 (колегія суддів у складі: Герасименко І.М. –головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Мегабанк" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Мегабанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-143 від 25.08.2009. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ст.ст. 79, 92, 165 ГК України, ст. 203 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так. судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.08.09р. між ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" (покупець) та ТОВ "Промторгсервісплюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-143. За умовами цього договору відповідач - 2 придбав у відповідача - 1 акції Відкритого акціонерного товариства "БОРИСФЕН" в кількості 3 033 334 штук, на загальну суму 7 280 101,60 грн.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено право власності на цінні папери та факт здійснення переходу права власності на цінні папери, де момент переходу права власності зазначено в п.3.4. договору, де сторони визнали внесення відповідних змін на рахунку у цінних паперах покупця у зберігача, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах покупця у Зберігача.

Відповідно до пункту 2.1 договору покупець зобов’язався протягом трьох банківських днів з дати підписання цього договору самостійно сплатити продавцю суму договору, визначену в п.1.2 договору, шляхом здійснення банківського переказу на рахунок продавця.

Розділом 3 договору сторони передбачили, що реєстрація переходу права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів, згідно з Положенням про депозитарну діяльність, що затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 № 999, протягом трьох робочих днів з дати підписання договору. Датою переходу права власності на цінні папери сторони визнали дату внесення відповідних змін на рахунку в цінних паперах покупця у зберігача, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах покупця у зберігача.

27.08.2009 р. між ТОВ "Промторгсервісплюс" та ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-143 від 25.08.2009, згідно якого продавець передав, а покупець отримав прості акції ВАТ "Борисфен" у кількості 3033334 штуки на загальну суму 7280101,60 грн.

Перехід права власності на цінні папери до покупця підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №077317, згідно з яким на рахунок ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" зараховано 3033334 акцій ПАТ "Борисфен".

28.08.2009 договором про переведення боргу ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" (первісний боржник) перевів грошове зобов‘язання, яке виникло за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-143 від 25.08.2009 перед ТОВ "Промторгсервісплюс" на Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Буд-Сервіс", м. Жовті Води (новий боржник).

Додатковою угодою про розірвання договору про переведення боргу № 05/08 від 28.09.2009 вищезазначений договір про переведення боргу розірваний сторонами.

Звернувшись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-143 від 25.08.2009 ПАТ "Мегабанк" посилається на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009 у справі № 29/272 накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" в розмірі 20 059 926 грн. та заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження належного йому майна. Крім того вказує, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу цінних паперів порушено вимоги щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин, оскільки з боку ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" підписаний генеральним директором ОСОБА_3 без затвердження (погодження) договорів (угод), якого того вимагає п. 9.2. Статуту ТОВ.

До того ж, всупереч вимог ч. 5 ст. 203 ЦК кодексу України, вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені. Це, на думку позивача, підтверджується даними фінансової звітності ВАТ "Борисфен" за 2009 рік, з яких вбачається, що емітент фактично не здійснював господарську діяльність, доходи та чистий прибуток дорівнювали "0". Таким чином, враховуючи правову природу цінних паперів як способу отримання частини прибутку у вигляді дивідендів та відсутність доходів емітента, економічна обґрунтованість договору купівлі-продажу цінних паперів ВАТ "Борисфен", взагалі відсутня. А факт несплати за придбані цінні папери з боку відповідача лише підтверджує, що даний договір укладався з метою створити "штучну" заборгованість ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран".

Порушення своїх прав укладенням оспорюваного договору ПАТ "Мегабанк" обґрунтовує тим, що є кредитором боржника у справі про банкрутство, вимоги якого віднесені як до першої, так і до четвертої черги задоволення. У разі недостатності коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги, вимоги кредиторів четвертої черги будуть задовольнятись пропорційно. Тому, штучно створена, на думку скаржника, заборгованість боржника перед кредиторами четвертої черги, призведе до зменшення проценту задоволення його вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, послався на те, що спірний договір купівлі-продажу був підписаний від імені заводу уповноваженою на те особою та виконаний ТОВ "Промторгсервісплюс", а у подальшому його укладення було затверджено загальними зборами учасників заводу.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2009 про накладення арешту на кошти заводу не перешкоджала йому здійснювати господарську діяльність, у тому числі і укладати вказані угоди.

Посилання ПАТ "Мегабанк" на факт несплати за придбані цінні папери з боку відповідача1 не прийняті судами до уваги, оскільки даний факт свідчить лише про неналежне виконання ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" умов договору купівлі-продажу, а не на його фіктивність.

Однак, таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли не дослідивши всі обставини справи, які підлягали з’ясуванню, оскільки входять до предмету доказування у даній справі.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Враховуючи, що відповідно до наведених норм правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, то завідомо на момент вчинення правочину об’єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов’язків. Отже правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним. ЦК України (435-15) називає такі правочини фіктивними.

А тому, з'ясування обставин чи переслідував боржник мету на оплатне придбання цінних паперів (тобто, чи мав боржник наміри створити правові наслідки згідно змісту такої угоди –придбання цінних паперів та оплату цих цінних паперів) є визначальним для висновку про визнання відповідної угоди купівлі-продажу такою, що відповідає або не відповідає вимогам законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Судом першої інстанції, на що не звернув належної уваги суд апеляційної інстанції, не були встановлені всі обставини по справі, які мають значення для правильного вирішення спору та зроблені передчасні висновки (з неповним з'ясуванням обставин справи) щодо заборони на розпорядження ТОВ "ДЗМЗМ Дніпрокран" своїми коштами на момент укладення договору з ТОВ "Промторгсервісплюс" та виникнення відповідних зобов'язань. При цьому судам не було проаналізовано накладення у межах позовного провадження арешту на грошові кошти ТОВ "ДЗМЗМ Дніпрокран" на всіх його рахунках та реальної платоспроможності останнього за договорами купівлі-продажу цінних паперів, навіть за наявності накладення арешту.

Колегія суддів вважає, що без співставлення номінальну вартість акцій вказану в договорах з фактичною ціною, за яку вони були придбані, без з'ясування, чи переслідував боржник мету на оплатне придбання цінних паперів при укладенні з товариством відповідного договору у період накладення арешту на всіх його рахунках, а також без перевірки обставини щодо здійснення заводом господарської діяльності на час укладання договорів та розміру статутного капіталу заводу, тобто платоспроможність заводу на час укладання договорів, висновок судів про відповідність даної угоди вимогам чинного законодавства є передчасними.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з’ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі наведеного та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Дніпропетровського центрального регіонального відділення задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 у справі № 5005/5348/2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.