( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs18975218) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs16200947) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: ОСОБА_1 (представник за дов. від 28.11.2011р. б/н)

Закрите акціонерне товариств "Новоандріївське" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Крим" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та за уточненими позовними вимогами просить стягнути з відповідача заборгованості в сумі 432914,15 грн., з яких: заборгованість з орендних платежів за період з листопада 2009 р. по квітень 2011 р. в сумі 320000,00 грн. (з них 50000,00 грн. - сума боргу з орендних платежів за грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р. та квітень 2009 р.); пеня - 10407,34 грн.; 3% річних - 8635,06 грн.; збитки від інфляції - 32810,00 грн. та витрати з утримання земельної ділянки у сумі 61061,75 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки від 16.06.2011р. у справі № 5002-22/5125-2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ДП "Ілліч-Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2007р. між ЗАТ "Новоандріївське" та ДП "Ілліч-Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" укладено договір оренди майна, строком дії у один рік, тобто до 01.09.2008 р. (далі –Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю в тимчасове володіння і користування транспортні засоби і сільськогосподарські механізми, тік з устаткуванням, майстерні і склади, виноробний завод з обладнанням, консервний цех з устаткуванням, холодильник з устаткуванням, склад № 1 з устаткуванням, душовий павільйон, насосні станції, іменоване "майно", згідно переліку майна, оформленого як Додаток № 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною, а орендар зобов’язується оплачувати орендну плату на умовах і в терміни, передбачені цим договором.

01.09.2007 р. сторонами підписано акт прийняття-передачі майна.

01.09.2008 р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої, сторони виклали деякі пункти договору в інший редакції, а саме:

- відповідно п. 4 та 4.1.: "Договір вступає в силу з моменту підписання акту прийняття - передачі орендованого майна, який підписується двосторонньою комісією у складі не менш двох чоловік та діє до 01.09.2009р.";

- пунктом 5.1 договору оренди з урахуванням додаткової угоди до договору оренди, договірна орендна плата складає: за вересень місяць 2008 р. - 19071,60 грн. (з ПДВ, з урахуванням податку на транспортні засоби), за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2009 р. по 15000,00 грн. з ПДВ за кожен місяць, з урахуванням податку на транспортні засоби;

- згідно з підпунктом 5.4. договору: "Встановлену в пункті 5.1. орендну плату орендар зобов’язаний вносити у повному розмірі, за кожен місяць, на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставленого рахунку";

- підпункт 7.1. викладено у наступній редакції: "своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату, а також оплату, пов’язану з відшкодуванням витрат орендодавця на оплату земельного податку".

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов’язання за договором щодо повернення майна та сплати орендної плати за фактичне користування орендованим майном не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість за грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р., квітень 2009 р. та листопад 2009 р. - квітень 2011 р. в розмірі 320000,00 грн.

Судом також встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті витрат за утримання земельної ділянки за період 01.09.2007р. по 31.04.2011р. на суму 61061,75 грн.

Згідно зі ст. 230 ГК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 9.1. договору оренди, орендар несе відповідальність за даним договором у випадку прострочення оплати орендних платежів, оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача 432914,15 грн. заборгованості, з яких: заборгованість з орендних платежів - 320000,00 грн., пеня - 10407,34 грн.; 3% річних - 8635,06 грн.; збитки від інфляції - 32810,00 грн. та витрати з утримання земельної ділянки в сумі 61061,75 грн., колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для їх скасування відсутні.