Ухвалою господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року (суддя Горбасенко П.В.) припинено провадження у справі № 17/085-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" про стягнення 5 413 713,18 грн. та розірвання договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2011 року (судді Сотніков С.В., Дзюбко П.О., Сулім В.В.) ухвалу господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року скасувати в частині припинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" про стягнення заборгованості в розмірі 2 419 761,20 грн., пені в розмірі 385 764,97 грн., трьох відсотків річних в розмірі 205 778,99 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 771 667,51 грн. у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору № 2 від 23.01.2007, укладеного між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1", а справу № 17/085-11 в цій частині передати на розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року у справі №17/085-11 залишено без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року та п. 3 постанови Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2011 року скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

В обґрунтування своїх вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" посилається на те, що при винесенні ухвали та постанови судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №1" також не погоджується з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2011 року та просить її скасувати, а ухвалу господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" підлягає задоволенню, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №1" слід залишити без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом розгляду справи є вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 419 761,20 грн., пені в розмірі 385 764,97 грн., три відсотки річних в розмірі 205 778,99 грн., інфляційні нарахування в розмірі 771 667,51 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 2 від 23.01.2007, укладеного між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1".

22 липня 2011 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив розірвати Договір про реструктуризацію заборгованості від 20 травня 2011 року, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1320855,63 грн., пеню в розмірі 144 669,59 грн., три відсотки річних в розмірі 33 919,09 грн., інфляційні в розмірі 131266,20 грн. у зв’язку неналежним виконанням умов Договору № 27П від 27 квітня 2010 року, укладеного між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1". Зазначена заява позивача прийнята судом першої інстанції до розгляду.

У запереченнях проти позовних вимог відповідач послався на укладення сторонами 20 травня 2011 року Договору про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду № 2/8 від 03 січня 2008 року, № 27-п від 27 квітня 2010 року.

Пунктом 2.7 Договору про реструктуризацію заборгованості від 20 травня 2011 року сторони погодили, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у Третейському суді при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" згідно з регламентом даного суду.

Тобто, сторонами укладено третейську угоду.

Разом з тим, предметом Договору про реструктуризацію заборгованості від 20 травня 2011 року є розстрочка у погашенні заборгованості в розмірі 3 260 416,37 грн., яка виникла станом на 20 травня 2011 року за виконані роботи за договорами підряду № 2/8 від 03 січня 2008 року, № 27-п від 27 квітня 2010 року. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки, арбітражне застереження, викладене у Договорі про реструктуризацію заборгованості від 20 травня 2011 року то останнє поширюється правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Договору № 27-п від 27 квітня 2010 року та не стосується відносин сторін, що виникли на підставі Договору № 2 від 23 січня 2007 року. Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 2 ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 статті першої цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що норми діючого законодавства не містять обмеження юрисдикції господарського суду, у зв’язку з наявністю між сторонами третейської угоди.

За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Таким чином, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись лише третейським судом, прямо порушує норми Конституції України (254к/96-ВР) та права особи на судовий захист встановленого процесуальним законом.

В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина 3 даної статті передбачає, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зазначені вище обставини справи та не дослідили підстави виникнення спірних правовідносин, що призвело до прийняття помилкового судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Отже, ухвала господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року та п. 3 постанови Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2011 року підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду Київської області.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №1" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" задовольнити.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2011 року в частині залишення ухвали господарського суду Київської області від 12 серпня 2011 року скасувати, справу в цій частині передати на розгляд до господарського суду Київської області.